Художня література
Коли ворожа сила насипає греблю на твоєму життєвому шляху і прагне навернути твоє життя до іншого річища, коли чуже військо звільняє тебе від радості життя, то мимохіть занурюєшся в пошук відповідей на нагальні запитання, і тоді прості «чому?» обертаються на складні «чому так?», а згодом перевтілюються у філософські «чому так, а не інакше?» — проте відповідей на них не існує.
Твір запрошує читача до потаємного театру авторської уяви,
де триває багатоголоса трагікомічна вистава: на тлі сьогодення й минувшини заплутується і розплутується химерний вузол кількох незвичайних звичайних життів. Розітнути буття від Всесвіту до атома анатомічним ножем — це останній театральний сюжет.
Роман було завершено в листопаді 2021 року.
Автор описує в книзі події, учасником яких йому довелося бути. Опис – сухий, із прив’язкою до конкретних наказів, бойових розпоряджень, рапортів. Книга розрахована на тих, хто «у темі», знає про описані події «зсередини», на їх близьких – тих, хто чекав, на волонтерів, на тих, хто пропустив ці події «крізь себе» і не залишився байдужим, хто знає і розуміє те, що війна все ще продовжується.
«Домовина похмурих думок» – це сучасна українська збірка горор-оповідань, що демонструє жанр у його багатогранності та літературній зрілості. Вона не обмежується однією темою чи стилістикою, нато- мість пропонує різні форми страху – від містичного й психологічного до тілесного, сатиричного та гранично жорсткого.
Для читача горор привабливий не лише як спосіб лякати. Це безпечний простір для проживання тривоги, болю, агресії та страхів, які накопичуються в реальності. Саме тому жанр стабільно зберігає інтерес аудиторії і постійно розширює її межі. У цій збірці страх не самоціль – він інструмент для дослідження людини, її меж, моральних компромісів і темних імпульсів.
Записки біолога це навіть не книга. Це ненауковий зріз звичайного життя в школі (телефон настирливо виправляє на «в шкоді»), де вчителю залишається тільки бути, споглядати і фіксувати. Інколи доповнювати. Можливо хтось впізнає себе або своїх дітей, можливо комусь захочеться ностальнійно зануритися в шкільні роки, з умовою, шо в ті часи не було ні коронавіруса, ні війни. Але нинішні реалії є такі, і маємо їх приймати.
Книгу можна читати з будь-якої сторінки, записки не пронумеровані.
Книга для батьків, учителів, дорослих і не дуже)
Відкрийте світ, де уявлення про ідеальний лад обернулося жахом і деспотією. Колись світла й чиста ідеологія поступово викривилась, спотворила та отруїла світогляд мільйонів. Рівність і повага зникли – залишилися лише поневолення, стирання особистості та жорстокі правила.
У цьому світі різні люди змушені боротися за право зали- шатися собою. Попри заборони, страх і постійні перешкоди, вони знаходять у собі сили змінюватися – і змінювати світ навколо.
Повість «Розсудили» Михайло Петрович Старицький репрезентує соціально-психологічну прозу української літератури другої половини ХІХ століття. У творі змальовано життя селянської громади в умо- вах матеріальної скрути та соціальної нерівності, що зумовлюють загострення міжособистісних конфліктів. Письменник досліджує механізми функціонування громадського «суду» й виявляє його моральну неспро можність, протиставляючи формальне розв’язання суперечок глибинним етичним колізіям. Твір порушує проблему відповідальності спільноти за долю індиві- да та утверджує ідею неминучості вищого, позалюдського суду.
Цей роман – про недавню нашу історію, про час, коли руши- лася сатанинська імперія зла, і на її руїнах нам, українцям, довелося обирати майбутній шлях.
Цей роман – про причини і наслідки, і про те, що і для народів, як і для кожного з нас, нічого не минає безслідно, і за все треба платити – якщо не нам, то нашим дітям і внукам. Іноді, на жаль, платити великою кров’ю і великою бідою.
Чи ми зрештою засвоїмо, навіть за таку невимовно жорстоку ціну, цей драматичний і розтягнутий в часі на десятиліття й століття урок історії?
Автор залишає це питання відкритим.
Тандем пера і олівця - це поєднання двох творчих інструментів. А ще це особливий діалог малюнку і поезії, коли слово і образ починають звучати в унісон, доповнюючи одне одного і створюючи новий, глибший сенс. Саме так народжується справжній творчий союз - союз поета і художника.
Ольга Киця і Володимир Ребров - яскравий приклад такого співзвуччя. Їх неодноразово називали неймовірним творчим тандемом читачі та поціновувачі образотворчого мистецтва. І це не випадково.
Коли малюнок стає продовженням вірша, а вірш - продовженням малюнка, слово й образ сходяться, мов частинки одного пазла, складаючись у цілісну картину. Тоді виникає мистецтво особливої сили - мистецтво, здатне торкатися найглибших струн людської душі.
Знайомство Ольги Киці й Володимира Реброва відбулося на початку 2023 року, на першій виставці художника «Коли зникають фарби», яка проходила в Національній бібліотеці імені Ярослава Мудрого.
У малюнках художника було багато тиші, болю і правди. Володимир почав малювати війну з першого дня повномасштабного вторгнення - фіксуючи трагедії і перемоги, втрати і здобутки - силу українського народу. У його роботах оживали події, які переживає сьогодні вся країна: боротьба, незламність, біль і надія.
Дивлячись на ці роботи, Ольга зрозуміла, що до багатьох із них у неї вже були написані вірші. Ще до знайомства з художником, вона писала про ті ж події та боротьбу українців. Її слово крокувало поруч із тим, що Володимир передавав лінією олівця.
«Тіні кодів» — це сучасний кіберпанк-трилер, що поєднує класичні риси жанру з елементами конспірологічного детектива та технотрилера. Книга занурює читача в недалеке майбутнє 2026 року, де штучний інтелект уже не просто інструмент, а невидима сила, що формує нитки влади над президентами, біржами та свідомістю людей. Стиль роману можна охарактеризувати як алгоритмічний нуар — суміш нуарної атмосфери самотності й цинізму з холодною логікою алгоритмів, що керують хаосом.
Дія розгортається в глобальному світі, де мегаполіси (Буенос-Айрес, Цюрих, Сінгапур) стають ареною невидимих війн. Корпорації на кшталт фонду «APEX» сильніші за держави: вони контролюють фінанси через високочастотну торгівлю, маніпулюють виборами алгоритмами «Орго» та впроваджують нейрочіпи для прямого впливу на уми.
Кіберпростір — не віртуальна реальність, а реальна зброя: «Нексус» аналізує петабайти даних, передбачаючи соціальні вибухи й економічні кризи з точністю снайпера. Атмосфера — класичний кіберпанк: дощові ночі, неонові вогні, підпільні хакери та відчуття постійного стеження. Але тут додається український акцент: вигадані країни на кшталт Заранії та Вентору відображають теми постколоніальної вразливості, енергетичної залежності та боротьби за суверенітет у цифрову еру.
«Тіні кодів» — це трилер для епохи штучних інтелектів: динамічний, філософський і актуальний, де кожен клік може змінити світ. Або знищити його.
Гостросюжетний роман «Афганський кут крилатої Серафими» – це доля жінки, яка несподівано для самої себе опиняється не території держави, де Радянський Союз веде неоголошену війну. Вихоплюючи яскраві епізоди з буденного життя так званого обмеженого контингенту, авторка разом з героїнею свого роману Серафимою Гай прагне зрозуміти, чому люди, які пройшли страшну бійню, іноді добровільно поверталися в пекло і вважали період, прожитий в Афганістані, найяскравішими роками свого життя?
Після повернення в рідне місто, Серафима намагається забути чужу країну, але й удома почувається загнаною в афганський кут. Залишившись сам на сам із суворими реаліями життя, вона розкриває таємницю своєї появи на світ, захищаючись, іде на злочин, протиставляє власну мораль загальновизнаній і… любить до самозречення.
«Місто» Валер’яна Підмогильного перший повноцінний урбаністичний роман в українській літературі. У центрі твору – історія сільського юнака Степана Радченка, який приїздить до Києва з наміром здобути освіту й підкорити велике місто.
Поступово герой долає матеріальні труднощі, входить у культурне середовище столиці та переживає складний процес внутрішнього становлення. Місто постає не лише місцем дії, а й особливою силою, що змінює людину, випробовує її прагнення та моральні засади.
«Цей Великий день» – багатоголосе художнє осмислення Великодня як внутрішнього досвіду оновлення, пам’яті, традицій і трансформацій. У текстах свято виходить за межі календарної дати й церковного обряду, перетворюючись на простір зустрічі з родом, землею, спогадами дитинства, втратами, надією, радістю, коханням. Поруч із теплими родинними історіями – культурно-етнографічні розвідки, пейзажі міст і сіл, проза дорослішання душі й тексти про війну, які залишають щем. Великдень у цій книжці – більше не про святковий кошик, а про досвід воскресіння людини та країни, яка вчиться жити далі, примножуючи світло й долаючи пітьму. Бо життя триває, і в цьому – його найбільше диво.
«Цей Великий день» – багатоголосе художнє осмислення Великодня як внутрішнього досвіду оновлення, пам’яті, традицій і трансформацій. У текстах свято виходить за межі календарної дати й церковного обряду, перетворюючись на простір зустрічі з родом, землею, спогадами дитинства, втратами, надією, радістю, коханням. Поруч із теплими родинними історіями – культурно-етнографічні розвідки, пейзажі міст і сіл, проза дорослішання душі й тексти про війну, які залишають щем. Великдень у цій книжці – більше не про святковий кошик, а про досвід воскресіння людини та країни, яка вчиться жити далі, примножуючи світло й долаючи пітьму. Бо життя триває, і в цьому – його найбільше диво.
Що може бути небезпечнішим за жінок, війни, стереотипи та звичаї соціуму? Можливо, це рух у часі. Адже за допомогою проникнення в минуле можна як покращити всі ці категорії небезпек, так і погіршити їх. Герой, якого не влаштовує сучасність, знаходить спосіб потрапити в минуле, щоб вплинути на хід історії та змінити соціальні норми. Але кожен стрибок крізь час – це ризик опинитися у світі, де ситуація стала ще гіршою, а сам ти перетворився на людину з нізвідки. Чи вдасться реалізувати план і не опинитися в тій реальності, де кожен твій вибір є цугцвангом і лише примножує загрози, від яких ти намагався втекти?
Дія роману «Той, що спить» відбувається у Києві на початку двотисячних років. Дві сюжетні лінії розповідають про п’яницю Кирила та бомжа Микиту. Обидва несподівано для себе починають працювати на дивних людей: Кирило – на журналіста Якова, а Микита – на загадкову секту святого Власія. Яків пише матеріал про серію кривавих убивств на Подолі, які докладно повторюють злочини минулого століття, секта теж збирає про це інформацію. Поступово стає зрозуміло, що вбивства мають ритуаль- ний характер, маніяк, який їх коїть, вірить, що за допомогою жертвопринесень зможе перекроїти світоустрій, а Кирило та Микита вплуталися в цю історію не випадково. Їхні шляхи зближуються дедалі більше. Остаточно вони мають перетнутися під час завершального ритуалу на київських пагорбах.
У цій книзі реальність постійно вислизає з-під контролю, вигинаючись в кільце уробороса. Козак XVII століття ділить тіло з молодою джинірі, Сатана в підлітковому віці влаштовує бунт, а звичайний хлопчик на ярмарку щоранку проживає один і той же день, поки не зрозуміє ціну вічності. Тексти легко переміщують читача між епохами й світами. Від облоги Відня 1683 року до футуристичних лікарень, де прокидаються кріоніки, від небесних канцелярій до таємних засідань ілюмінатів.
Ці оповідання – суміш жанрів: наукова фантастика, міфологічне фентезі, альтернативна історія, філософська проза, конспірологічна сатира та психологічна містика – з тонкою іронією, філософською глибиною та несподіваними поворотами, де демони страждають від батьківського нерозуміння, ангели заздрять людям, а смерть виявляється не кінцем, а лише невдалим переходом.
«Уроборос» – книга про циклічність буття, свободу вибору й відповідальність, що з нею приходить. Лаконічно, дотепно, часом жорстко, але завжди з теплом до героїв – чи то людина, чи то джин, чи то сам Люцифер. Для тих, хто любить фантастику, що не лише розважає, а й залишає післясмак важливих питань.
У місті, де магія шириться вулицями, а кожна вежа ховає давні таємниці, спалахує конфлікт, що змінить долю світу. Після смерті короля юний спадкоємець Зефараїл опиняється у вирі змови, революції та війни, не маючи права на помилку. Таємне угруповання «Саван чистої крові» прагне зруйнувати все, що збудовано, під- бурюючи бідноту й атакуючи серце магічного міста.
На тлі цих подій юний сирота Лік, ельф-мандрівник, мудрий ректор Еріфул і посланець ельфів Фаїр стають головними фігурами в боротьбі, де союзники – дракони, а вороги – власні страхи. Ставки зростають: кому довіритись, коли зрада – повсюди, а надія – лише іскра в пітьмі.
Це не просто епічне фентезі – це притча про владу і відповідальність, фанатизм і свободу вибору, про те, як один вчинок здатен змінити історію.
П'ята книга із серії «Іванко Мамай» української авторки дитячої і підліткової літератури Ярослави Матічин.
Хотілося злетіти, розправивши крила, над сивочолим Дніпром, ген-ген до Великого Лугу, до рідної Василівки — вільної, розквітлої, омитої сонцем після довгої окупаційної зими. Погляд воїна спинився на мальовничій Конці, за якою відкривалася безмежна широчінь Великого Лугу. Тоді ще не було Каховської ГЕС, як немає її й сьогодні. Вода поступово відвойовувала суходіл, вгризаючись у земну твердь. На північному схилі гори височіли химерні нерукотворні вежі, глиняні стовпи та стрімчаки, а в її нетрях надійно таїлися поховання прадавніх епох. Справжній невичерпний «Клондайк» — некрополь такої сивої давнини, що годі й злічити, скільки скіфських, сарматських чи праслов’янських курганів накопичила в собі ця гора. Середньовічний могильник Мамай-Сурка…
П’ята частина епопеї про Іванка Мамая описує спецоперацію «Кринки» та трагедію «безвісти зниклих». Полон, невідомість і гірка, але незламна віра в одне-єдине слово — ЖИВИЙ! Чи не так чекала вісточки в Путивлі-граді на валу княгиня Єфросинія Ярославна, донька князя Осмомисла? Чи не так вірять і чекають українські матері й дружини в сьогоднішній війні? Гора Мамай-Сурка і химерна ріка Конка, Ярослав Пастернак і князь Ярослав Осмомисл, Львів — між левом і драконом під патронатом Святого Юра. Містичні, загадкові Змієві вали і змія-камча…
Книги серії:
Прадідівська слава
Моровиця
Опера війни
Таємниця меча
Князів похід
П'ята книга із серії «Іванко Мамай» української авторки дитячої і підліткової літератури Ярослави Матічин.
Хотілося злетіти, розправивши крила, над сивочолим Дніпром, ген-ген до Великого Лугу, до рідної Василівки — вільної, розквітлої, омитої сонцем після довгої окупаційної зими. Погляд воїна спинився на мальовничій Конці, за якою відкривалася безмежна широчінь Великого Лугу. Тоді ще не було Каховської ГЕС, як немає її й сьогодні. Вода поступово відвойовувала суходіл, вгризаючись у земну твердь. На північному схилі гори височіли химерні нерукотворні вежі, глиняні стовпи та стрімчаки, а в її нетрях надійно таїлися поховання прадавніх епох. Справжній невичерпний «Клондайк» — некрополь такої сивої давнини, що годі й злічити, скільки скіфських, сарматських чи праслов’янських курганів накопичила в собі ця гора. Середньовічний могильник Мамай-Сурка…
П’ята частина епопеї про Іванка Мамая описує спецоперацію «Кринки» та трагедію «безвісти зниклих». Полон, невідомість і гірка, але незламна віра в одне-єдине слово — ЖИВИЙ! Чи не так чекала вісточки в Путивлі-граді на валу княгиня Єфросинія Ярославна, донька князя Осмомисла? Чи не так вірять і чекають українські матері й дружини в сьогоднішній війні? Гора Мамай-Сурка і химерна ріка Конка, Ярослав Пастернак і князь Ярослав Осмомисл, Львів — між левом і драконом під патронатом Святого Юра. Містичні, загадкові Змієві вали і змія-камча…
Книги серії:
Прадідівська слава
Моровиця
Опера війни
Таємниця меча
Князів похід
Ця книга вводить читача у світ щоденного життя в Китаї, розкриває сторінки його історії та конфуціанської філософії, показує особливості й звичаї китайського суспільства. Усі ці грані існування великої нації постають очима автора – вченого, менеджера та письменника, який жив і працював у Шанхаї протягом трьох останніх років.
Видання поєднує особисті враження, аналітичні спостереження та фактологічні описи, що охоплюють історичні, культурні й соціальні аспекти сучасного Китаю. Червоною ниткою крізь усю книгу проходить ідея доброти в суспільстві та позитивних, несилових взаємодій як основи розвитку країни, що яскраво підтверджується прикладом Китаю.
Водночас, крізь призму китайського досвіду автор осмислює процеси, які відбуваються в Україні, порівнює ставлення людей один до одного в обох суспільствах, а також думи й мрії, що спонукають до розвитку та прагнення щастя. Такий погляд
«за обрій» є важливим у пошуку шляхів до процвітання України. Книга показує, що на цьому шляху китайське суспільство може бути прикладом доброти, працьовитості, зосередженості на сім’ї, любові до власної країни та творення розумного, сильного майбутнього покоління. Щоб усі ці позитивні устремління були не десь за обрієм, а в нашому, українському суспільстві – заради того, щоб через роки світ говорив не лише про великий Китай, а й про велику Україну.
Для широкого кола читачів.
Автобіографічна повість, створена на основі досвіду автора в сербському полоні під час Першої світової війни. У центрі твору — група військовополонених, яких у складі масового етапу женуть через засніжені албанські гори. Сюжет зосереджений на долі семи вцілілих, що проходять межові фізичні й духовні випробування. Твір поєднує експресіоністичну поетику з антивоєнною ідеєю та осмислює проблему збереження людяності в умовах крайнього страждання.
У виданні зібрано основні новелістичні книжки Василя Стефаника: «Синя книжечка», «Камінний хрест», «Дорога», «Моє слово», «Земля», — що репрезентують цілісний корпус його короткої прози кінця ХІХ – початку ХХ століття. Твори відтворюють трагедію селянського буття, досвід еміграції, соціального зламу та граничні стани людської психіки.
Видання адресоване широкому колу читачів, студентам, викладачам і дослідникам української літератури.
Основи суспільності — соціально-психологічна повість Івана Франка, написана на основі реальних матеріалів кукізовського судового процесу 1889 року. Твір репрезентує художнє осмислення кримінального злочину як вияву глибокої моральної деградації панівних верств суспільства. Франко поєднує елементи детективного сюжету з глибоким психологічним аналізом, значну увагу приділяючи підсвідомим мотивам вчинків, внутрішнім конфліктам персонажів, темі батьковбивства та суспільної несправедливості.
Повість є важливим зразком пізнього реалізму Франка з виразними елементами психологізму й соціальної критики.
Книга про силу почуттів, що здатні побороти непримиренну кровну ворожнечу. Про вражаючу силу слова, що спроможна убити фізично, мов куля, випущена зненацька натиснутим курком. Про дикий біль від утрати рідної дитини та близької людини. Про безвихідь, що замуровує свою жертву глухими стінами. Про любов, що здатна розтопити найтовщий лід і засяяти яскравим сонцем там, де вчора згасли навіть зорі.
Роман отримав відзнаку Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» за найкращий твір про кохання.
