Основи суспільності. Іван Франко
Основи суспільності — соціально-психологічна повість Івана Франка, написана на основі реальних матеріалів кукізовського судового процесу 1889 року. Твір репрезентує художнє осмислення кримінального злочину як вияву глибокої моральної деградації панівних верств суспільства. Франко поєднує елементи детективного сюжету з глибоким психологічним аналізом, значну увагу приділяючи підсвідомим мотивам вчинків, внутрішнім конфліктам персонажів, темі батьковбивства та суспільної несправедливості.
Повість є важливим зразком пізнього реалізму Франка з виразними елементами психологізму й соціальної критики.
- Автори:
- Іван Франко
- Кількість сторінок:
- 236
- Рік видання:
- 2026
- Палітурка:
- м'яка
- Формат:
- А5 (60*84/16)
- Тип товару:
- Паперова книга
- ISBN:
- 978-617-8800-53-6
- Папір:
- кремі
- Тип видання:
- Літературно-художнє видання
- EAN:
- 9786178800536
- Оплата на розрахунковий рахунок (Реквізити: п/р UA333052990000026005005005804 у банку АТ КБ "ПРИВАТБАНК", ФОП Зарицький Віталій Іванович ЄДРПОУ 2827911054);
- Післяплата на відділенні Нової пошти;
- Оплата для юридичних осіб;
- Оплата для бюджетних організацій;
- Нова пошта на відділення (від 50 грн.), або поштомат (від 50 грн.)
- Нова пошта кур'єрська доставка за вказаною адресою(від 85 грн.).
- Укрпошта на відділення (від 40 грн.)
- Самовивіз (безкоштовно)
Повість «Для домашнього огнища» — це драма родинних стосунків, побудована на зовнішньому спокої та внутрішній кризі. Головний герой — Антін Ангарович, офіцер, який після багаторічної військової служби повертається додому до люблячої дружини Анелі та дітей. На перший погляд — ідеальна родина, зворушлива зустріч, тепло домашнього вогнища. Та за видимим добробутом і любов’ю ховається щось невимовне. Згодом герой починає відчувати тривогу й сумніви, які руйнують ідилію. Його спокій роз’їдають незрозумілі натяки, поведінка дружини, дорогі речі, які з’явилися без зрозумілих пояснень, — і врешті виявляється гірка правда.
Франко майстерно розкриває тему морального компромісу, внутрішньої чесності, боротьби між зовнішнім благополуччям і гідністю. Твір гостро соціальний, але водночас глибоко особистий.
Роман ставить перед читачем вічне питання: чи варте щастя жертви правди?
До збірки увійшли різнопланові тексти письменника — «Сойчине крило», «Маніпулянтка», «Терен у нозі», «На дні», «Панталаха», «Boa constrictor», — що представляють різні грані Франкової прози: від лірично-інтимної сповіді до соціально загострених психологічних драм. У центрі цих творів — внутрішній світ людини, її глибинні переживання, невидимі конфлікти та моральні вибори. Герої стоять на межі — між любов’ю і самотністю, гідністю і зневірою, пристрастю і розпачем.
Видання покликане продемонструвати актуальність і універсальність ідей, які Іван Франко досліджував у своїх творах.
У виданні зібрано основні новелістичні книжки Василя Стефаника: «Синя книжечка», «Камінний хрест», «Дорога», «Моє слово», «Земля», — що репрезентують цілісний корпус його короткої прози кінця ХІХ – початку ХХ століття. Твори відтворюють трагедію селянського буття, досвід еміграції, соціального зламу та граничні стани людської психіки.
Видання адресоване широкому колу читачів, студентам, викладачам і дослідникам української літератури.
До видання увійшло три твори видатного українського письменника-модерніста Михайла Коцюбинського: повість «Fata morgana», новела «Сміх», новела «Intermezzo». Центром уваги та інтересу письменника є події революції 1905-1907 років.
Повість «Fata morgana» зображує долю селянства на рубежі 19-20 століть, розкриваючи передумови революційних подій та їх наслідки. Повість написана в період творчих пошуків письменника. У ній чудово видно перехід манери письма Коцюбинського від реалізму до імпресіонізму. Характерною для імпресіонізму є і композиційна будова, організаційним чинником якої є «настроєвість», відповідно головне місце посідає не розвиток подій, а бачення їх різними персонажами.
У новелі «Сміх» описується епізод з життя родини адвоката, що переховується у своєму будинку під час революційних подій і розгулу чорносотенців. Майстерною рукою автор зображує міську інтелігенцію, яка бореться за права пригнічених, але, в той же момент, не усвідомлює глибину соціальної прірви та загрозу вибуху, що назріває в суспільстві.
Новела «Intermezzo» — яскравий зразок імпресіоністичного письма Коцюбинського. Автор вміло «переломлює» зображуване крізь призму внутрішніх переживань оповідача. Поїздка до маєтностей Євгена Чикаленка, яка описана в новелі, відбувається після революційних подій 1905-1907 років. Текст є, у певному сенсі, актом терапії й рефлексій дійсності, які були описані в попередніх творах.
Твори розміщені послідовно до внутрішнього часопростору сюжету.
Михайло Коцюбинський написав повість «Тіні забутих предків» під враженням від перебування на Гуцульщині у 1911 році.
У творі розкривається історія кохання гуцулів Івана й Марічки з родин, що давно ворогують. Автор яскраво змальовує гуцульські побут і фольклор.
Також до книги увійшла повість «Дорогою ціною», в якій дія відбувається у 1834-1836 роках, коли вже була ліквідована Задунайська Січ і в Україні існувала панщина.
У повісті «Близнята» (друкується в українському перекладі відомого майстра слова Леоніда Смілянського) Шевченко провів свого роду педагогічний експеримент, узалежнивши долю двох братів від освіти та відповідного середовища. Любовно змальовано старосвітське хутірське життя та давні шкільні звичаї. У творі також відбилися враження від перебування поета на засланні. Текст доповнюють вступна стаття і вперше настільки докладні коментарі Олександра Бороня.
Розраховано на широке коло читачів.
«Народні оповідання» є своєрідною книгою українського народного життя напередодні реформи 1861 року.
«Чорна рада» Пантелеймона Куліша — перший історичний роман в українській літературі, присвячений подіям Ніжинської чорної ради 1663 року.
Твір репрезентує добу Руїни як період політичного розколу, соціальних протиріч і зовнішнього втручання, поєднуючи документальну основу з художнім узагальненням. Куліш досліджує проблеми національної ідентичності, влади, морального вибору та суспільної відповідальності, формуючи концепцію української історії, що й нині зберігає свою актуальність.