Українська класика
Повість «Для домашнього огнища» – це драма родинних стосунків, побудована на зовнішньому спокої та внутрішній кризі. Головний герой – Антін Ангарович, офіцер, який після багаторічної військової служби повертається додому до люблячої дружини Анелі та дітей. На перший погляд – ідеальна родина, зворушлива зустріч, тепло домашнього вогнища. Та за видимим добробутом і любов’ю ховається щось невимовне. Згодом герой починає відчувати тривогу й сумніви, які руйнують ідилію. Його спокій роз’їдають незрозумілі натяки, поведінка дружини, дорогі речі, які з’явилися без зрозумілих пояснень, – і врешті виявляється гірка правда.
Франко майстерно розкриває тему морального компромісу, внутрішньої чесності, боротьби між зовнішнім благополуччям і гідністю. Твір гостро соціальний, але водночас глибоко особистий.
Роман ставить перед читачем вічне питання: чи варте щастя жертви правди?
У глухому поліському селі, серед боліт і соснових нетрів, спалахує загадкова пожежа – комуну «Червона сила» знищено вибухами. Місцеві селяни шепочуть про кару небесну, а комуністи – про бандитський напад. Але за офіційними версіями ховається щось інше – історія темна, тривожна, напівмістична. На тлі революційного безглуздя та глибокої провінційної тиші постають постаті: агроном-візіонер Артем Гайдученко, самотній філософ Карлюга, загадкова Марта… Кожен з них шукає свій сенс – або виправдання. Усі вони стають тінями великого експерименту, що загрожує не лише світу навколо, а й самій природі людяності.
«Чорний ангел» – це не просто роман про ранньорадянську Україну. Це тривожна притча про фанатизм, віру і страх, які народжуються там, де зникає правда. Історія, в якій ангел може бути і пророком, і катом.
Збірка містить два історичні оповідання Андрія Чайковського: «Богданко» та «За сестрою». У повісті «Богданко» перед читачем постає шляхетний князь, якому доля підготувала тяжке випробування: втративши родину під час татарського нападу, він стає мандрівним месником, шукаючи правду і ко- хану дружину, поневолену ворогами. Це розповідь про пере- творення з ніжного сина й закоханого чоловіка на безстраш- ного воїна, якого веде не помста, а віра в справедливість.
«За сестрою» — епічна оповідь про юного козака Андрія, який, ризикуючи життям, вирушає на пошуки своєї викраденої в ясир сестри. Його шлях — це подорож крізь небезпеки, випробування й зіткнення з жорстокою дійсністю тогочас- ного світу.
Це зворушливі й героїчні історії про кохання, втрату, по- шуки справедливості та боротьбу з ворогом на тлі козацької доби, у яких постають образи, сповнені відваги, гідності й сили духу.
До книжки «Я віри ворогу не йму!..» С. Руданського увійшли співомовки (за авторським визначенням – приказки), співи (історичні поеми), пісні, що стали популярними в народі (зокрема «Повій, вітре, на Вкраїну...») та переспіви – насправді вільні переклади з польської, чеської, німецької мов. Переспів «Ігор Сіверський» – це шедевр давньоукраїнської літератури «Слово о полку Ігоревім».
Підбірка «Московська пуга», укладена упорядниками, пройшла апробацію серед воїнів-захисників України (серія «Бібліотека українського воїна», Київ, Видавництво Ліра-К, 2025).
Усі твори друкуються за автографами С. Руданського, що зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, із дотриманням авторської мови поета з Поділля та лексики (іноді ненормативної), яку доводилося чути студенту Медико-хірургічної академії, перебуваючи в російськомовному середовищі.
Майк Йогансен у своєму романі «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію» створює унікальний синтез травелогу, пародійного рицарського роману та експериментальної прози. Цей твір не просто розповідає про подорож головних героїв українськими степами – він грається з жанровими традиціями, змінюючи перспективу і очікування читача.
Цей твір, можна читати на кількох рівнях: як веселу іронічну пригоду або як складний літературний експеримент, що підриває класичні уявлення про роман. Це один із найцікавіших зразків української модерністської прози 1920-х років, у якому автор майстерно поєднує традицію, авангард і гру з реальністю.
П’єса «За двома зайцями» – це класична українська комедія, що висміює людську жадібність, лицемірство та гонитву за легким збагаченням.
Головний герой, Свирид Голохвостий, – марнотратний і легковажний цирульник, який збанкрутував через свою любов до розкішного жит тя. Щоб врятувати своє становище він вирішує одружитися з багатою, але негарною дівчиною Пронею Сірко. Водночас він намагається звабити бідну, але красиву Ганну, не підозрюючи, що його хитрощі розкриються. У підсумку Голохвостий залишається ні з чим, втрачаючи і гроші, і кохання. П’єса наповнена колоритним гумором, яскравими персонажами та сатиричним зображенням міщанського суспільства. Вона залишається актуальною й сьогодні, адже висміює вічні людські пороки та нагадує, що гонитва за вигодою часто завершується провалом.
Проза Косинки відзначається правдивістю й гостротою відтворюваних життєвих конфліктів. Попри накинуті радянською ідеологією стереотипи, які на той час домінували у літературі – надавати перевагу суспільним класовим інтересам перед особистим, – письменник на перший план поставив людину, її проблеми й турботи, мораль, внутрішній світ, утвердження засад вселюдського гуманізму.
Стиль прози Григорія Косинки можна визначити як органічне поєднання елементів імпресіонізму, експресіонізму та революційного романтизму.
Дане видання містить дві збірки новел: «На золотих Богів» (Київ, 1922), та «Серце» (Київ, 1933).
«На золотих Богів» – перша самостійна добірка новел, яка зробила Косинку найчитабельнішим письменником свого часу.
Збірку «Серце» – було підготовлено до друку та через цензуру – заборонено.
Письменника розстріляли 15 грудня 1934 року.
У повісті «Близнята» (друкується в українському перекладі відомого майстра слова Леоніда Смілянського) Шевченко провів свого роду педагогічний експеримент, узалежнивши долю двох братів від освіти та відповідного середовища. Любовно змальовано старосвітське хутірське життя та давні шкільні звичаї. У творі також відбилися враження від перебування поета на засланні. Текст доповнюють вступна стаття і вперше настільки докладні коментарі.
Розраховано на широке коло читачів.
«Марко Проклятий» — один з найвідоміших творів українського письменника Олекси Стороженка, написаний у середині XIX століття. Це соціально-психологічний роман, що порушує глибокі моральні та філософські питання. Головний герой, Марко, проходить через численні випробування та страждає від прокляття, яке він накликає на себе через власні вчинки. Через цей образ автор досліджує проблеми моралі, відповідальності за свої вчинки та їхні наслідки.
Стороженко створює яскраві портрети персонажів, чітко передаючи їхні внутрішні переживання. У романі відображені звичаї та вірування того часу, а також соціальні конфлікти, що стали важливими аспектами розвитку українського суспільства.
«Марко Проклятий» є глибоким літературним твором, який змушує замислитись над проблемами людської природи та її відносин із навколишнім світом.
«Майстер корабля» – модерністський роман, стилізований під мемуари. Твір охоплює різні ча- сові проміжки життя головного героя, занурюючи читача у творче середовище Одеської кіностудії 20–х років XX століття. Текст має ознаки містифікації, але все ж уважається автобіографічним.
«Діамантовий перстень» – романтичний твір про польське повстання 1830–1831 років, спрямо- ване проти російської корони. На тлі протистояння польських повстанців з російськими військо- вими читачеві розповідають історію головних героїв, які, не зважаючи на важкі випробування, залишаюся люблячими, шляхетними та вірними своїм ідеалам. Завдяки динамічному сюжету та історичним паралелям з сучасністю, повість читається на одному диханні та глибоко резонує з переживаннями українського читача.
Сині етюди – збірка прозових творів Миколи Хвильового, що була опублікована в 1923 році. ЇЇ поява була сприйнята тогочасними критиками як явище новаторське і знакове. Новели прозаїка приваблювали не лише тематичною злободенністю, а й стильовою, мистецькою самобутністю, засвідчували утвердження нової манери письма.
«Народні оповідання» є своєрідною книгою українського народного життя напередодні реформи 1861 року.
Михайло Коцюбинський написав повість «Тіні забутих предків» під враженням від перебування на Гуцульщині в 1911 році.
У творі розкривається історія кохання гуцулів Івана й Марічки з родин, що давно ворогують. Автор яскраво змальовує гуцульські побут і фольклор.
До видання увійшло три твори видатного українського письменника-модерніста Михайла Коцюбинського. Центром уваги та інтересу письменника є події революції 1905-1907 років.
Повість «Fata morgana» зображує долю селянства на рубежі 19-20 століть, розкриваючи передумови революційних подій та їх наслідки. Повість написана в період творчих пошуків письменника. В ній чудово видно перехід манери письма Коцюбинського від реалізму до імпресіонізму. Характерною для імпресіонізму є і композиційна будова, організаційним чинником якої є «настроєвість», відповідно головне місце посідає не розвиток подій, а бачення їх різними персонажами.
У новелі «Сміх» описується епізод з життя родини адвоката, що переховується у своєму будинку під час революційних подій і розгулу чорносотенців. Майстерною рукою автор зображує міську інтелігенцію, яка бореться за права пригнічених, але, в той же момент, не усвідомлює глибину соціальної прірви та загрозу вибуху, що назріває у суспільстві.
Новела «Intermezzo» – яскравий зразок імпресіоністичного письма Коцюбинського. Автор вміло «переломлює» зображуване крізь призму внутрішніх переживань оповідача. Поїздка до маєтностей Євгена Чикаленка, яка описана в новелі, відбувається після революційних подій 1905-1907 року. Текст є, у певному сенсі, актом терапії й рефлексій дійсності, які були описані в попередніх творах.
Твори розміщені послідовно до внутрішнього часопростору сюжету.
Цей роман виник із випадкової розмови: мандруючи Полтавщиною Панас Мирний почув історію про в минулому заможного селянина Василя Гнидку, котрий очолив банду розбійників. Вражений постаттю розбійника, автор пише по- вість «Чіпка», яка згодом розширюється у майже столітню історію українського села. Твір розкриває тогочасну дійсність у всіх її складнощах і суперечностях та стає першим зразком епопеї в українській літературі.
Центральна постать твору Чіпка Варениченко, як і його прообраз – потенційно добра, чесна й працьовита людина. Він готовий постояти не лише за себе, а й відстоювати інтереси громади.
Але через системну жорстокість і несправедливість, з якою постійно зіштовхується герой, він не здатен знайти справжні шляхи боротьби проти своїх кривдників. Це калічить душу головного героя, а притаманне йому бунтарство скочується в злодійство.
