Облога Буші. Заклятий скарб. Михайло Старицький

П’єса «За двома зайцями» — це класична українська комедія, що висміює людську жадібність, лицемірство та гонитву за легким збагаченням.

Головний герой, Свирид Голохвостий, — марнотратний і легковажний цирульник, який збанкрутував через свою любов до розкішного життя. Щоб урятувати своє становище, він вирішує одружитися з багатою, але негарною дівчиною Пронею Сірко. Водночас він намагається звабити бідну, але красиву Ганну, не підозрюючи, що його хитрощі розкриються. У підсумку Голохвостий залишається ні з чим, втрачаючи і гроші, і кохання.

П’єса наповнена колоритним гумором, яскравими персонажами та сатиричним зображенням міщанського суспільства. Вона залишається актуальною й сьогодні, адже висміює вічні людські пороки та нагадує, що гонитва за вигодою часто завершується провалом.

«Чорна рада» Пантелеймона Куліша — перший історичний роман в українській літературі, присвячений подіям Ніжинської чорної ради 1663 року.

Твір репрезентує добу Руїни як період політичного розколу, соціальних протиріч і зовнішнього втручання, поєднуючи документальну основу з художнім узагальненням. Куліш досліджує проблеми національної ідентичності, влади, морального вибору та суспільної відповідальності, формуючи концепцію української історії, що й нині зберігає свою актуальність.

«Марко Проклятий» — один з найвідоміших творів українського письменника Олекси Стороженка, написаний у середині XIX століття. Це соціально-психологічний роман, що порушує глибокі моральні та філософські питання. Головний герой, Марко, проходить через численні випробування та страждає від прокляття, яке він накликає на себе через власні вчинки. Через цей образ автор досліджує проблеми моралі, відповідальності за свої вчинки та їхні наслідки.

Стороженко створює яскраві портрети персонажів, чітко передаючи їхні внутрішні переживання. У романі відображені звичаї та вірування того часу, а також соціальні конфлікти, що стали важливими аспектами розвитку українського суспільства.

«Марко Проклятий» є глибоким літературним твором, який змушує замислитись над проблемами людської природи та її відносин із навколишнім світом.

До збірки увійшли різнопланові тексти письменника — «Сойчине  крило»,  «Маніпулянтка», «Терен у нозі», «На дні», «Панталаха», «Boa constrictor», — що представляють різні грані Франкової прози: від лірично-інтимної сповіді до соціально загострених психологічних драм. У центрі цих творів — внутрішній світ людини, її глибинні переживання, невидимі конфлікти та моральні вибори. Герої стоять на межі — між любов’ю і самотністю, гідністю і зневірою, пристрастю і розпачем.

Видання покликане продемонструвати актуальність і універсальність ідей, які Іван Франко досліджував у своїх творах.

Повість «Для домашнього огнища» — це драма родинних стосунків, побудована на зовнішньому спокої та внутрішній кризі. Головний герой — Антін Ангарович, офіцер, який після багаторічної військової служби повертається додому до люблячої дружини Анелі та дітей. На перший погляд — ідеальна родина, зворушлива зустріч, тепло домашнього вогнища. Та за видимим добробутом і любов’ю ховається щось невимовне. Згодом герой починає відчувати тривогу й сумніви, які руйнують ідилію. Його спокій роз’їдають незрозумілі натяки, поведінка дружини, дорогі речі, які з’явилися без зрозумілих пояснень, — і врешті виявляється гірка правда.

Франко майстерно розкриває тему морального компромісу, внутрішньої чесності, боротьби між зовнішнім благополуччям і гідністю. Твір гостро соціальний, але водночас глибоко особистий.

Роман ставить перед читачем вічне питання: чи варте щастя жертви правди?

«Народні оповідання» є своєрідною книгою українського народного життя напередодні реформи 1861 року.

Збірка драматичних творів Григорія Квітки-Основ’яненка представляє три знакові п’єси митця: «Бой-жінка», «Сватання на Гончарівці» та «Щира любов, або Милий дорогше щастя».

У цих творах автор поєднує народний гумор і яскраві побутові сцени з глибоким розумінням людських почуттів. Від ранньої сатиричної комедії до зворушливих драм про кохання і честь постає шлях становлення української сцени XІX століття, яка вперше заговорила живою мовою народу.