#ВІДЬМА. Олександр Бовкун

Коментар: Історія про Кіру – дівчину, що раптово отримала дар (чи то прокляття 😅) бачити те, чого не бачать інші.
Вона має стати справжньою відьмою.
Повірити в це важко. Як і в знайомства з іншими відьмами, відьмаками, фамільярами, духами.

Нє, ну є ще альтернатива – завітати до психзаклада, дозволити вважати себе навіженою й напихувати препаратами, які притуплять сприйняття 🙃

Але Кіра ступає на цей шлях пробудження, пізнання, розвитку та радикальних змін.
І ох як багато цікавезного вона дізнається!
Перед якими складними виборами опиниться!
Від яких ментальних та поведінкових стереотипів доведеться відмовитися!

Мені було дуже інтригуюче проходити цей шлях разом з головною героїнею.
Де ще я б мала змогу так багато подорожувати Потойбіччям? 🤭

Й ну просто чарівна взаємодія новоспеченої відьми Кіри з іншими персонажами: відьмаком Автономом, відьмою Настею, відьмою Тамарою, бабою Стеллою, з фамільярами, величними Сфінксами, юною самовпевненою Іриною.

Прикольна теорія щодо створення нашої планети, першого життя на ній і, нарешті, цілого біологічного виду homo sapiens. Яка має право на існування. А чом би й ні?!)
Так само захопливо було читати про душі та їхні рівні розвитку. Про людське его, фізичні тіла, духи давно/недавно померлих.

У творі приємне поєднання містики та побуту, сучасної магії в сучасному світі, життя звичних людей та тих, кому доступне Джерело знань й здатність впливати на реальний або потойбічний простір 🌌

Коментар:
З анотації книги я зрозуміла, що книга мені має сподобатися, бо відьми, містика, магія рун, міфи, потойбіччя – от цілком і повністю моє). Але після книги лишилися не однозначні враження.

На початку мені не вистачило динаміки. Тобто щось відбувалося, але дуже повільно, і я постійно чекала якоїсь овва-події, але не сталося. А коли відкинула очікування, то зачарувалася атмосферою відьмацтва та пророцтв. Кіра – доросла жінка, чиї магічні здібності проявилися пізніше, ніж передбачено у відьмацькому світі, намагається опанувати відьомську науку, але відкинути людські стереотипи, які їй в цьому заважають не так то й просто. А коли їй довелося потоваришувати з Іриною, відьмою-підліткою, яка саме перебуває у бунтівній фазі пубертату, було і кумедно, і трохи «по-мамськи» хотілося дівчинку поставити на місце. Проте ця персонажка стала моєю улюбленицею за свою прямоту і нестереотипність думок.

Коли Кіру почали навчати відьомській науці, мені було цікаво, але це швидко минуло, бо описаний не процес навчання, а про навчання. Вона чомусь навчалася, десь було легко, десь не легко, багато її роздумів, а от чому саме її навчали – мені цього страшенно не вистачило.

І відірваний ґудзик. Це моє сприйняття і мій біль.
Пам’ятаєте тезу проте, що якщо у першому акті п’єси на стіні висить рушниця, то в останньому вона має вистрілити? От я саме той глядач, точніше читач, який чекає такої розв’язки. Тому, коли Кірі треба було спалити все, що пов’язувало її з попереднім життям і вона потай відірвала ґудзика, мені конче треба було, щоб той ґудзик десь таки «вистрілив». І ця нав’язлива думка супроводжувала мене протягом усієї книги.

Неймовірно сподобалися стосунки Кіри з фамільяром. Я навіть уявляла, як кіт закочував очі, коли дівчина ставила питання, які, на його думку, були дурнуватими чи не вартими його уваги. А також цікава візуалізація заклять (коли Кіра побачила, як виглядає закляття на нитці на її руці).

У книзі багато роздумів автора щодо світоустрою, життєвих цінностей та іншого. Тут є де і замислитися, і відрефлексувати. Деякі сторінки я перечитувала двічі, бо сподобався хід думок автора, дещо домислювала, в чомусь не погоджувалася.

А теза стосовно правильних рішень – це геніально:
«– Можливо, колись ти зрозумієш, що для відьом узагалі й для тебе особисто правильних рішень не існує зовсім. [...]
– А які ж тоді рішення існують, якщо правильних нема?
– Твої. Твої рішення існують».

Крім того, є цікаві слова, як, наприклад: "добриденькнули", "руде неприведигосподи" та інші. Обожнюю такі авторські родзинки.

Оформлення книги теж потішило. Якісний папір, гарний шрифт. А ілюстрації в кінці кожного розділу просто зачарували.

А епілог просто поставив догори дриґом усе, що було до того. Двічі його перечитала, щоб переконатися, що мені не здалося)

Підсумовуючи, книга мені сподобалася. І я обов'язково буду читати продовження цієї історії.

Коментар: Відьма
Олександр Бовкун

Я обожнюю все, що пов'язано з відьмами, русалками, вампірами та іншою нечістю, тому звичайно ж я одразу забажала познайомитися з цією книгою.

Книга "Відьма" залишила після себе неоднозначні, але загалом непогані враження. В ній поєднуються елементи магії та повсякденного життя, що створює цікаву атмосферу.

Ми бачимо кровну відьму Кіру, яка все життя прожила з людьми, не знаючи, яку має силу. І ось їй треба навчитися бути відьмою, а це не так і просто.

Сюжет розвивається досить спокійно, як на мене, тому не завжди тримає у сильній напрузі. Проте саме завдяки цьому є можливість краще придивитися до героїв.

Були юмористичні моменти, але як на мене, не вистачило саме процесу навчання молодої відьми, якось це було скомкано. Або ще чогось, не знаю. Або можливо мої очікування були трохи іншими.

Хотілося б більшого розкриття фамільяра, хоча я впевнена, якраз на цю тему буде продовження.

Образи персонажів розкриті по-різному: деякі викликають інтерес, інші хотілося б побачити більш глибокими. Водночас у книзі є думки, які змушують замислитися над ставленням до людей і тим, як важливо не робити поспішних висновків.