Романи А5 (60*84/16)
На межі розпаду Радянського Союзу Сашка Салигу призивають на службу в армію. Він потрапляє до СМЧМ – спеціалізованої моторизованої частини міліції в Росії. В Оренбурзі його чекає відразлива служба, безліч кепських пригод і перше кохання. Напередодні Чеченської війни Салига опиняється в Кизлярі, далі в – камері одиночці. Під час слідства про Сашка ніби забувають, і він приречений спізнати холод, голод, приниження людської гідності, бруд, самотність... Затим він тікає з армії, поневіряється чужиною, та врешті повертається в Україну.
У Полтаві хлопець з порогу відчуває свою зайвість у квартирі матері, конфлікт із вітчимом завершується образами й мордобоєм. Салига їде в провінційне містечко до дядька, який стоїть біля витоків РУХу. У пошуках себе самого герой роману змінюється до невпізнанності…
Роман-трилогія «Літописець. Секретний агент контррозвідки» – це шпигунський детектив ХХ століття. Перед читачем розкриваються таємниці дуже непростої служби секретного агента контррозвідки.
Головний герой роману – Костянтин Соболь – спадкоємець сімейного архіву, де зберігалися рукописи і щоденник доктора Котова, починає свій життєвий шлях офіцера контррозвідки ще з ранньої юності позаштатним агентом державної безпеки. Подвійне життя повністю приховує цікаву для нього роботу від батьків та друзів і змушує ходити по тонкому льоду, ковзаючи між життям і смертю...
Складні клубочки шпигунських ігор і таємна сторона кримінального світу переплітаються в житті Костянтина з радісним та багатогранним студентством, зі звичайною мирною професією дитячого лікаря та з великим бажанням розкрити таємницю старовинного сімейного архіву, якому його батько дав загальну назву «Літописець». Він знав, що там була прихована таємниця якихось скарбів неймовірної цінності.
Перша історія трилогії «Коли Рубікон перейдено» занурює читача в невидимий та складний світ протистояння і боротьби спецслужб провідних держав світу 1978-1979 років. Випадково ставши спадкоємцем рукописів та щоденника родини Котових-Соболів, Костянтина спочатку зовсім не цікавили старі пожовклі папери його прабабусі. Він захопився подіями, пов’язаними з початком його роботи в таємній службі державної безпеки...
Новий роман-трилогія «Літописець. Щоденник доктора Котова» це детектив. Він висвітлює низку пов’язаних між собою злочинів, що відбулися в 1890 – 1891 роках, розкриття яких виявилося непосильним для імператорської розшукової поліції. Справа зрушила з місця в руках сусіда постраждалої сім’ї – генерала поліції у відставці пана Котова, який взявся за ведення приватного розслідування разом зі своїм сином – лікарем.
Вкрадені злочинцями з домашнього музею предмети старовини стають зачіпкою у проясненні таємниці, яка ховалася кілька тисячоліть у напівзасипаній печері неподалік долини, яка звалася бедуїнами Палестини Беер-Шева, що означало «Колодязь клятви». Третя історія з щоденника не випадково названа доктором Котовим «Сітка павука». Нове полювання за стародавніми реліквіями почалося після того, як була закінчена розгадка палестинських табличок з клинописом, знайдених в 1889 році, і зроблено науковий висновок про те, що це дійсно глиняна бібліотека Авраама. Шпигунська агентурна мережа, сплетена старим і дуже досвідченим резидентом однієї з кращих розвідок світу, діяла зухвало і стрімко, не зупиняючись ні перед чим. За глиняними скарбами потягнувся довгий кривавий слід...
Новий роман-трилогія «Літописець. Щоденник доктора Котова» це детектив. Він висвітлює низку пов’язаних між собою злочинів, що відбулися в 1890 – 1891 роках, розкриття яких виявилося непосильним для імператорської розшукової поліції. Справа зрушила з місця в руках сусіда постраждалої сім'ї – генерала поліції у відставці пана Котова, який взявся за ведення приватного розслідування разом зі своїм сином – лікарем.
Вкрадені злочинцями з домашнього музею предмети старовини стають зачіпкою у проясненні таємниці, яка ховалася кілька тисячоліть у напівзасипаній печері неподалік долини, яка звалася бедуїнами Палестини Беер-Шева, що означало «Колодязь клятви».
Друга історія названа автором щоденника «Куля скарабея». Вона направляє читача в далеку подорож за доказами того, що знайдена у 1889 році печера із таємною схованкою була використана саме біблійним Авраамом та його літописцем. Дивні події в дорозі і нові злочини, що відбулися в Палестині, наштовхують друзів на слід того, кому стала відома таємниця стародавніх глиняних табличок, вкритих клинописом – це був слід дуже багатої людини…
Новий роман-трилогія «Літописець. Щоденник доктора Котова» це детектив. Він висвітлює низку пов’язаних між собою злочинів, що відбулися в 1890 – 1891 роках, розкриття яких виявилося непосильним для імператорської розшукової поліції. Справа зрушила з місця в руках сусіда постраждалої сімїї – генерала поліції у відставці пана Котова, який взявся за ведення приватного розслідування разом зі своїм сином – лікарем.
Вкрадені злочинцями з домашнього музею предмети старовини стають зачіпкою у проясненні таємниці, яка ховалася кілька тисячоліть у напівзасипаній печері неподалік долини, яка звалася бедуїнами Палестини Беер-Шева, що означало «Колодязь клятви».
Першим своїм записам доктор Котов В.Л. дав назву «Удар скорпіона». Ця історія знайомить читача зі злочинною стороною життя столичного міста та занурює у таємничу історію стародавнього сходу, здуваючи пилюку часу зі скарбів неймовірної цінності. При викраденні цих скарбів було вбито індуса, слугу колишнього чиновника посольства Британської імперії. Яка була справжня мета вчиненого злочину? Батько та син Котови виходять на слід злочинця, який володів особливим ударом ножа…
Роман Олександра Анатолійовича Бовкуна «#відьма» написаний в жанрах етнічного фентезі та магічного реалізму. У творі відсутні: Любовні лінії, ваніль, слеш, жахи, драма. У творі присутні: «Тепле» фентезі, містика і магія в реальному житті. Формування світогляду відьми, яка занадто пізно отримала свій дар і намагається зрозуміти сенс відьомства у сучасному світі.
Роздуми автора на теми буття, небуття і післябуття, та пошук свого місця в світі тоді, коли всі напрацьовані «правильні» погляди на життя, привиті соціумом, стають догори дриґом.
Цільова авдиторія роману: юнацтво + молодь + люди старшого віку, для яких слова «потойбіччя» та «загробне життя» не є порожніми. В романі неодноразово висловлюється: зневага до «братського» народу, ждунів, «какая разніца», та всіх видів релігії, тож читачам, які переймаються долею «узкого ізика» і «мацковскаґа патріархата», читати цей твір не варто.
Головні герої роману Олекса та Юстина, закохавшись, втрачають одне одного через окупацію совітами Західної України в 1939-у році. Починається страшна боротьба українського народу з окупантами: спершу з совітами, а потім фашистами, які тиснуть з усіх сторін. І навіть після закінчення Другої світової війни ОУН-УПА продовжує боротися з сталінсько-більшовицьким режимом.
Довгі роки національно-визвольної боротьби українців (1939–1962 рр.) тісно переплітаються з долями головних героїв.
«Мачуха NORGE» поліфонічний, багатошаровий роман, у якому головна історична складова – перебування остарбайтерів в Норвегії під час Другої світової війни. Долі й характери героїв, молодих українських та норвезьких дівчат і хлопців, трохи відтісняють на другий план історичні події, та все ж доба проступає чітким буремним тлом.
Андрій Давиденко підлітком після безлічі моторошних пригод опиняється в далекому Ордалстангені, де, важко працюючи, дорослішає… Його найближчий товариш, тлумач Павло Мирка, тікає із трудового табору із дочкою норвезького мільйонера...
Після війни Андрія припрошують залишитися в Норвегії, та він рветься додому, в Радянський Союз, хоча на батьківщині його чекає справжнє пекло…
Цю історію все життя береже скромна бібліотекарка Павіна, яка шукає і знаходить письменницю, щоб розповісти їй про своє зачаєне кохання. За несподіваним збігом обставин до розповідей пані Ельвіри додається родинна історія Давиденків і Чайок та архів Віктора Пунька; він довгі роки листувався із колишніми остарбайтерами Норвегії і норвежцями. Епістолярій стає основою роману.
Це чорний гумор про війну, де увага сконцентрована не на бойових діях, а на військовослужбовцях – їх характерах, думках, мотивації, особистому житті.
У 2020 році в Польщі розгортається громадянська війна між комуністами та демократами, яка підтримується східним і західним військовими блоками. За багато років всі вже звикли до війни. Молодий хлопець зі Східної Польщі усвідомлює огидність режиму і тікає на демократичну сторону. Мрії про ідеальне суспільство в Західній Польщі розбиваються об реальність, змушуючи його виживати під час війни, спостерігаючи занепад країни та моралі людей.
Олекса Сирота, щойно демобілізований «дворічник», запрошується на роботу в столичному кримінальному розшуку. Справа, яку йому довелося розслідувати на самому початку (загибель студента-іноземця), з першого погляду виглядала як нещасний випадок, але після з’ясування деяких дуже неприємних обставин ледь не обернулася міжнародним дипломатичним скандалом, підривом підвалин радянської зовнішньої політики і дуже печальними перспективами для кар’єр багатьох високопоставлених товаришів.
Ця справа була незручною вже тому, що не мала аналогів чи не у всій історії радянської міліції. Відтак і підхід до розслідування мав бути нетрадиційним. Саме таким, з яким міг впоратися наш герой, випускник філософського факультету Київського Університету.
Загиблий був небожем впливового політичного діяча т. зв. «третього світу», прозваного за його імперські замашки «містечковим Чингізханом». Тому ще до закінчення слідства справа була засекречена на найвищому державному рівні. І тільки зараз, 50 років по тому автори змогли винести на загал всі таємниці цієї загадкової історії.
Детективний роман «Оманливий спокій Багдаду» – чергова розповідь книжково-кінематографічного серіалу «Інспектор і кава» або «Київський детектив у стилі ретро». Дія цього твору, як і попередніх, відбувається у Києві в 70-х роках минулого ХХ століття. Головні герої серіалу – інспектор карного розшуку столичної міліції капітан Олекса Сирота та його вчитель і начальник підполковник Іван Борисович на прізвисько Старий – зіткнулися з загадковими і жорстокими вбивствами, аналогів яким не пригадували навіть ветерани кримінального розшуку. І ще одна дивна обставина: КДБ, що зазвичай пильно контролював усі міліцейські розслідування резонансних кримінальних справ, цього разу демонстративно самоусунувся. Одразу після завершення справи були суворо засекречені навіть згадки про неї у міліцейських звітах. Слідчі матеріали почасти знищили, а решту вивезли в Москву, де вони зникли у бездонних архівах союзного МВС. Відтак авторам роману, відомим українським письменникам Валерію і Наталі Лапікурам довелося у прямому розумінні цього слова по крихтах відтворювати складну картину тих уже далеких подій.
В центрі Києва, майже під вікнами кабінету начальника Київського карного розшуку знаходять покійника – злодія-кватирника на прізвисько Кіціус. Розслідувати причину загибелі Кіціуса доручено інспекторові Олексі Сироті. З одержаної з різних джерел інформації випливає, що це не нещасний випадок і не зведення порахунків у кримінальних колах. Найреальніше – злодій під час грабунку, як то кажуть, опинився не в той час і не в тому місці.
Однак з’ясувалося, що до злочину причетні представники т. зв. номенклатури, тому слідство справи про вбивства вище керівництво «спустило на гальмах».
Втім, закон бумеранга ніхто не скасовувати і вбивцю чекає кара, хоча й в несподіваний спосіб.
Київський де Сарт-стріт
Сучасний літературно-фантастичний стрім між світами – від Марса до Потойбіччя, від сьогодення до омріяного май- буття. Створений колективом авторів-фантастів на початку XXI сторіччя – ніби колективний фантастичний прогноз на завтра. Це антологія неформального тексту, що проведе читача непроторенними досі шляхами української фантастики.
«День до вечора» – частково автобіографічний роман, який зображує життя незаможної родини у провінції. Герої книжки змушені миритись із дійсністю, яку не обирали. Це роман про батьків, які готові розчинитись у безпросвітній рутині лиш для того, щоб їхнім дітям жилось краще. І про дітей, які це знають.
