Романи А5 (60*84/16)
Наблизившись майже впритул до колумбійської мрії, хиряни не змогли подолати останньої сходинки, яка зоветься сходинкою мужності. Тож тепер вони прямують до Перу, сподіваючись, що дорогою туди, яка пролягатиме Амазонкою, їм все ж таки вдасться опинитися в обіймах жаданого дива, але не так діється, як мріється. Перебуваючи в полоні страху перед відповідальністю за порушення міграційного маршруту, хиряни потрапляють у полон до перуанських «монахинь», піднімаються на вершину гори Вінікунка, 5036 метрів над рівнем моря, конфліктують з представниками племені уру на озері Тітікака, потай мріють відвідати найвище та найнебезпечніше місто у світі Ла Рінконада – 5200 метрів над рівнем моря.
Почувши на святі першого снопа таємний переповіт голови сільради про колумбійських жінок: «…якщо ти не пізнав кохання колумбійки, то, вважай, не жив на цьому світі…», дванадцятеро хирів- ських чоловіків спершу задумались над сенсом життя, а далі стали мучити себе питанням, чи можна назвати життям те, що відбуваєть- ся з ними в Хирівці. Безсоння, глибока задумливість, втрата апетиту, ваги та інтересу до того, що колись радувало око, вухо та інші органи привели сімох хирянів до колективного рішення їхати в Колумбію. Вирішити це одне, а здійснити задумане – це зовсім інше, особливо, коли маєш таку оригінальну причину для поїздки, тож хиряни повідомили хто дружині, а хто батьку чи матері, що їдуть у Колумбію по саджанці карибської гуана́бани, бо вирощування цього фрукту – це єдиний в Україні шлях до матеріального, а разом із ним і душевного комфорту. Серед семи найсміливіших в історії Хирівки хирянів лише Іван Чорногуз мав зарубіжний досвід: його аж двічі возили на заробітки до Польщі, тож проблеми хирянів почалися вже в аеропорті. З Борисполя їх випустили завдяки клопотанням голови сільради, а от у Мадриді на їхню міжнародну експедицію наклали заборону і, якби не український мандрівник, що летів до Боготи тим самим рейсом, хиряни ніколи б не ознайомилися з тією дивовиж- ною стороною Колумбії, яка ховається від туристів, бо має прихильність лише до мандрівників.
Коли ворожа сила насипає греблю на твоєму життєвому шляху і прагне навернути твоє життя до іншого річища, коли чуже військо звільняє тебе від радості життя, то мимохіть занурюєшся в пошук відповідей на нагальні запитання, і тоді прості «чому?» обертаються на складні «чому так?», а згодом перевтілюються у філософські «чому так, а не інакше?» — проте відповідей на них не існує.
Твір запрошує читача до потаємного театру авторської уяви,
де триває багатоголоса трагікомічна вистава: на тлі сьогодення й минувшини заплутується і розплутується химерний вузол кількох незвичайних звичайних життів. Розітнути буття від Всесвіту до атома анатомічним ножем — це останній театральний сюжет.
Роман було завершено в листопаді 2021 року.
Відкрийте світ, де уявлення про ідеальний лад обернулося жахом і деспотією. Колись світла й чиста ідеологія поступово викривилась, спотворила та отруїла світогляд мільйонів. Рівність і повага зникли – залишилися лише поневолення, стирання особистості та жорстокі правила.
У цьому світі різні люди змушені боротися за право зали- шатися собою. Попри заборони, страх і постійні перешкоди, вони знаходять у собі сили змінюватися – і змінювати світ навколо.
Цей роман – про недавню нашу історію, про час, коли руши- лася сатанинська імперія зла, і на її руїнах нам, українцям, довелося обирати майбутній шлях.
Цей роман – про причини і наслідки, і про те, що і для народів, як і для кожного з нас, нічого не минає безслідно, і за все треба платити – якщо не нам, то нашим дітям і внукам. Іноді, на жаль, платити великою кров’ю і великою бідою.
Чи ми зрештою засвоїмо, навіть за таку невимовно жорстоку ціну, цей драматичний і розтягнутий в часі на десятиліття й століття урок історії?
Автор залишає це питання відкритим.
Гостросюжетний роман «Афганський кут крилатої Серафими» – це доля жінки, яка несподівано для самої себе опиняється не території держави, де Радянський Союз веде неоголошену війну. Вихоплюючи яскраві епізоди з буденного життя так званого обмеженого контингенту, авторка разом з героїнею свого роману Серафимою Гай прагне зрозуміти, чому люди, які пройшли страшну бійню, іноді добровільно поверталися в пекло і вважали період, прожитий в Афганістані, найяскравішими роками свого життя?
Після повернення в рідне місто, Серафима намагається забути чужу країну, але й удома почувається загнаною в афганський кут. Залишившись сам на сам із суворими реаліями життя, вона розкриває таємницю своєї появи на світ, захищаючись, іде на злочин, протиставляє власну мораль загальновизнаній і… любить до самозречення.
Що може бути небезпечнішим за жінок, війни, стереотипи та звичаї соціуму? Можливо, це рух у часі. Адже за допомогою проникнення в минуле можна як покращити всі ці категорії небезпек, так і погіршити їх. Герой, якого не влаштовує сучасність, знаходить спосіб потрапити в минуле, щоб вплинути на хід історії та змінити соціальні норми. Але кожен стрибок крізь час – це ризик опинитися у світі, де ситуація стала ще гіршою, а сам ти перетворився на людину з нізвідки. Чи вдасться реалізувати план і не опинитися в тій реальності, де кожен твій вибір є цугцвангом і лише примножує загрози, від яких ти намагався втекти?
Дія роману «Той, що спить» відбувається у Києві на початку двотисячних років. Дві сюжетні лінії розповідають про п’яницю Кирила та бомжа Микиту. Обидва несподівано для себе починають працювати на дивних людей: Кирило – на журналіста Якова, а Микита – на загадкову секту святого Власія. Яків пише матеріал про серію кривавих убивств на Подолі, які докладно повторюють злочини минулого століття, секта теж збирає про це інформацію. Поступово стає зрозуміло, що вбивства мають ритуаль- ний характер, маніяк, який їх коїть, вірить, що за допомогою жертвопринесень зможе перекроїти світоустрій, а Кирило та Микита вплуталися в цю історію не випадково. Їхні шляхи зближуються дедалі більше. Остаточно вони мають перетнутися під час завершального ритуалу на київських пагорбах.
П'ята книга із серії «Іванко Мамай» української авторки дитячої і підліткової літератури Ярослави Матічин.
Хотілося злетіти, розправивши крила, над сивочолим Дніпром, ген-ген до Великого Лугу, до рідної Василівки — вільної, розквітлої, омитої сонцем після довгої окупаційної зими. Погляд воїна спинився на мальовничій Конці, за якою відкривалася безмежна широчінь Великого Лугу. Тоді ще не було Каховської ГЕС, як немає її й сьогодні. Вода поступово відвойовувала суходіл, вгризаючись у земну твердь. На північному схилі гори височіли химерні нерукотворні вежі, глиняні стовпи та стрімчаки, а в її нетрях надійно таїлися поховання прадавніх епох. Справжній невичерпний «Клондайк» — некрополь такої сивої давнини, що годі й злічити, скільки скіфських, сарматських чи праслов’янських курганів накопичила в собі ця гора. Середньовічний могильник Мамай-Сурка…
П’ята частина епопеї про Іванка Мамая описує спецоперацію «Кринки» та трагедію «безвісти зниклих». Полон, невідомість і гірка, але незламна віра в одне-єдине слово — ЖИВИЙ! Чи не так чекала вісточки в Путивлі-граді на валу княгиня Єфросинія Ярославна, донька князя Осмомисла? Чи не так вірять і чекають українські матері й дружини в сьогоднішній війні? Гора Мамай-Сурка і химерна ріка Конка, Ярослав Пастернак і князь Ярослав Осмомисл, Львів — між левом і драконом під патронатом Святого Юра. Містичні, загадкові Змієві вали і змія-камча…
Книги серії:
Прадідівська слава
Моровиця
Опера війни
Таємниця меча
Князів похід
П'ята книга із серії «Іванко Мамай» української авторки дитячої і підліткової літератури Ярослави Матічин.
Хотілося злетіти, розправивши крила, над сивочолим Дніпром, ген-ген до Великого Лугу, до рідної Василівки — вільної, розквітлої, омитої сонцем після довгої окупаційної зими. Погляд воїна спинився на мальовничій Конці, за якою відкривалася безмежна широчінь Великого Лугу. Тоді ще не було Каховської ГЕС, як немає її й сьогодні. Вода поступово відвойовувала суходіл, вгризаючись у земну твердь. На північному схилі гори височіли химерні нерукотворні вежі, глиняні стовпи та стрімчаки, а в її нетрях надійно таїлися поховання прадавніх епох. Справжній невичерпний «Клондайк» — некрополь такої сивої давнини, що годі й злічити, скільки скіфських, сарматських чи праслов’янських курганів накопичила в собі ця гора. Середньовічний могильник Мамай-Сурка…
П’ята частина епопеї про Іванка Мамая описує спецоперацію «Кринки» та трагедію «безвісти зниклих». Полон, невідомість і гірка, але незламна віра в одне-єдине слово — ЖИВИЙ! Чи не так чекала вісточки в Путивлі-граді на валу княгиня Єфросинія Ярославна, донька князя Осмомисла? Чи не так вірять і чекають українські матері й дружини в сьогоднішній війні? Гора Мамай-Сурка і химерна ріка Конка, Ярослав Пастернак і князь Ярослав Осмомисл, Львів — між левом і драконом під патронатом Святого Юра. Містичні, загадкові Змієві вали і змія-камча…
Книги серії:
Прадідівська слава
Моровиця
Опера війни
Таємниця меча
Князів похід
Книга про силу почуттів, що здатні побороти непримиренну кровну ворожнечу. Про вражаючу силу слова, що спроможна убити фізично, мов куля, випущена зненацька натиснутим курком. Про дикий біль від утрати рідної дитини та близької людини. Про безвихідь, що замуровує свою жертву глухими стінами. Про любов, що здатна розтопити найтовщий лід і засяяти яскравим сонцем там, де вчора згасли навіть зорі.
Роман отримав відзнаку Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» за найкращий твір про кохання.
До збірки увійшли різнопланові тексти письменника — «Сойчине крило», «Маніпулянтка», «Терен у нозі», «На дні», «Панталаха», «Boa constrictor», — що представляють різні грані Франкової прози: від лірично-інтимної сповіді до соціально загострених психологічних драм. У центрі цих творів — внутрішній світ людини, її глибинні переживання, невидимі конфлікти та моральні вибори. Герої стоять на межі — між любов’ю і самотністю, гідністю і зневірою, пристрастю і розпачем.
Видання покликане продемонструвати актуальність і універсальність ідей, які Іван Франко досліджував у своїх творах.
Роман Олександра Анатолійовича Бовкуна «#відьма» написаний в жанрах етнічного фентезі та магічного реалізму. У творі відсутні: Любовні лінії, ваніль, слеш, жахи, драма. У творі присутні: «Тепле» фентезі, містика і магія в реальному житті. Формування світогляду відьми, яка занадто пізно отримала свій дар і намагається зрозуміти сенс відьомства у сучасному світі.
Роздуми автора на теми буття, небуття і післябуття та пошук свого місця в світі тоді, коли всі напрацьовані «правильні» погляди на життя, привиті соціумом, стають догори дриґом.
Цільова авдиторія роману: юнацтво + молодь + люди старшого віку, для яких слова «потойбіччя» та «загробне життя» не є порожніми. В романі неодноразово висловлюється: зневага до «братського» народу, ждунів, «какая разніца», та всіх видів релігії, тож читачам, які переймаються долею «узкого ізика» і «мацковскаґа патріархата», читати цей твір не варто.
Головні герої роману Олекса та Юстина, закохавшись, втрачають одне одного через окупацію совітами Західної України в 1939-у році. Починається страшна боротьба українського народу з окупантами: спершу з совітами, а потім фашистами, які тиснуть з усіх сторін. І навіть після закінчення Другої світової війни ОУН-УПА продовжує боротися з сталінсько-більшовицьким режимом.
Довгі роки національно-визвольної боротьби українців (1939–1962 рр.) тісно переплітаються з долями головних героїв.
Роман-трилогія «Літописець. Секретний агент контррозвідки» – це шпигунський детектив ХХ століття. Перед читачем розкриваються таємниці дуже непростої служби секретного агента контррозвідки.
Головний герой роману – Костянтин Соболь – спадкоємець сімейного архіву, де зберігалися рукописи і щоденник доктора Котова, починає свій життєвий шлях офіцера контррозвідки ще з ранньої юності позаштатним агентом державної безпеки. Подвійне життя повністю приховує цікаву для нього роботу від батьків та друзів і змушує ходити по тонкому льоду, ковзаючи між життям і смертю...
Складні клубочки шпигунських ігор і таємна сторона кримінального світу переплітаються в житті Костянтина з радісним та багатогранним студентством, зі звичайною мирною професією дитячого лікаря та з великим бажанням розкрити таємницю старовинного сімейного архіву, якому його батько дав загальну назву «Літописець». Він знав, що там була прихована таємниця якихось скарбів неймовірної цінності.
Перша історія трилогії «Коли Рубікон перейдено» занурює читача в невидимий та складний світ протистояння і боротьби спецслужб провідних держав світу 1978-1979 років. Випадково ставши спадкоємцем рукописів та щоденника родини Котових-Соболів, Костянтина спочатку зовсім не цікавили старі пожовклі папери його прабабусі. Він захопився подіями, пов’язаними з початком його роботи в таємній службі державної безпеки...
Сучасний літературно-фантастичний стрім між світами — від Марса до Потойбіччя, від сьогодення до омріяного майбуття. Створений колективом авторів-фантастів на початку XXI сторіччя — ніби колективний фантастичний прогноз на завтра. Це антологія неформального тексту, що проведе читача непроторенними досі шляхами української фантастики.
«День до вечора» — частково автобіографічний роман, який зображує життя незаможної родини у провінції. Герої книжки змушені миритися з дійсністю, яку не обирали. Це роман про батьків, які готові розчинитись у безпросвітній рутині лиш для того, щоб їхнім дітям жилось краще. І про дітей, які це знають.
Продовженням роману є роман «Нінок».
На межі розпаду Радянського Союзу Сашка Салигу призивають на службу в армію. Він потрапляє до СМЧМ — спеціалізованої моторизованої частини міліції в Росії. В Оренбурзі його чекає відразлива служба, безліч кепських пригод і перше кохання. Напередодні Чеченської війни Салига опиняється в Кизлярі, далі в — камері одиночці. Під час слідства про Сашка ніби забувають, і він приречений спізнати холод, голод, приниження людської гідності, бруд, самотність... Затим він тікає з армії, поневіряється чужиною та врешті повертається в Україну.
У Полтаві хлопець з порогу відчуває свою зайвість у квартирі матері, конфлікт із вітчимом завершується образами й мордобоєм. Салига їде в провінційне містечко до дядька, який стоїть біля витоків РУХу. У пошуках себе самого герой роману змінюється до невпізнаваності…
«Мачуха NORGE» поліфонічний, багатошаровий роман, у якому головна історична складова – перебування остарбайтерів в Норвегії під час Другої світової війни. Долі й характери героїв, молодих українських та норвезьких дівчат і хлопців, трохи відтісняють на другий план історичні події, та все ж доба проступає чітким буремним тлом.
Андрій Давиденко підлітком після безлічі моторошних пригод опиняється в далекому Ордалстангені, де, важко працюючи, дорослішає… Його найближчий товариш, тлумач Павло Мирка, тікає із трудового табору із дочкою норвезького мільйонера...
Після війни Андрія припрошують залишитися в Норвегії, та він рветься додому, в Радянський Союз, хоча на батьківщині його чекає справжнє пекло…
Цю історію все життя береже скромна бібліотекарка Павіна, яка шукає і знаходить письменницю, щоб розповісти їй про своє зачаєне кохання. За несподіваним збігом обставин до розповідей пані Ельвіри додається родинна історія Давиденків і Чайок та архів Віктора Пунька; він довгі роки листувався із колишніми остарбайтерами Норвегії і норвежцями. Епістолярій стає основою роману.
Це чорний гумор про війну, де увага сконцентрована не на бойових діях, а на військовослужбовцях – їх характерах, думках, мотивації, особистому житті.
У 2020 році в Польщі розгортається громадянська війна між комуністами та демократами, яка підтримується східним і західним військовими блоками. За багато років всі вже звикли до війни. Молодий хлопець зі Східної Польщі усвідомлює огидність режиму і тікає на демократичну сторону. Мрії про ідеальне суспільство в Західній Польщі розбиваються об реальність, змушуючи його виживати під час війни, спостерігаючи занепад країни та моралі людей.
Новий роман-трилогія «Літописець. Щоденник доктора Котова» це детектив. Він висвітлює низку пов’язаних між собою злочинів, що відбулися в 1890 – 1891 роках, розкриття яких виявилося непосильним для імператорської розшукової поліції. Справа зрушила з місця в руках сусіда постраждалої сім’ї – генерала поліції у відставці пана Котова, який взявся за ведення приватного розслідування разом зі своїм сином – лікарем.
Вкрадені злочинцями з домашнього музею предмети старовини стають зачіпкою у проясненні таємниці, яка ховалася кілька тисячоліть у напівзасипаній печері неподалік долини, яка звалася бедуїнами Палестини Беер-Шева, що означало «Колодязь клятви». Третя історія з щоденника не випадково названа доктором Котовим «Сітка павука». Нове полювання за стародавніми реліквіями почалося після того, як була закінчена розгадка палестинських табличок з клинописом, знайдених в 1889 році, і зроблено науковий висновок про те, що це дійсно глиняна бібліотека Авраама. Шпигунська агентурна мережа, сплетена старим і дуже досвідченим резидентом однієї з кращих розвідок світу, діяла зухвало і стрімко, не зупиняючись ні перед чим. За глиняними скарбами потягнувся довгий кривавий слід...
Новий роман-трилогія «Літописець. Щоденник доктора Котова» це детектив. Він висвітлює низку пов’язаних між собою злочинів, що відбулися в 1890 – 1891 роках, розкриття яких виявилося непосильним для імператорської розшукової поліції. Справа зрушила з місця в руках сусіда постраждалої сім'ї – генерала поліції у відставці пана Котова, який взявся за ведення приватного розслідування разом зі своїм сином – лікарем.
Вкрадені злочинцями з домашнього музею предмети старовини стають зачіпкою у проясненні таємниці, яка ховалася кілька тисячоліть у напівзасипаній печері неподалік долини, яка звалася бедуїнами Палестини Беер-Шева, що означало «Колодязь клятви».
Друга історія названа автором щоденника «Куля скарабея». Вона направляє читача в далеку подорож за доказами того, що знайдена у 1889 році печера із таємною схованкою була використана саме біблійним Авраамом та його літописцем. Дивні події в дорозі і нові злочини, що відбулися в Палестині, наштовхують друзів на слід того, кому стала відома таємниця стародавніх глиняних табличок, вкритих клинописом – це був слід дуже багатої людини…
Новий роман-трилогія «Літописець. Щоденник доктора Котова» це детектив. Він висвітлює низку пов’язаних між собою злочинів, що відбулися в 1890 – 1891 роках, розкриття яких виявилося непосильним для імператорської розшукової поліції. Справа зрушила з місця в руках сусіда постраждалої сімїї – генерала поліції у відставці пана Котова, який взявся за ведення приватного розслідування разом зі своїм сином – лікарем.
Вкрадені злочинцями з домашнього музею предмети старовини стають зачіпкою у проясненні таємниці, яка ховалася кілька тисячоліть у напівзасипаній печері неподалік долини, яка звалася бедуїнами Палестини Беер-Шева, що означало «Колодязь клятви».
Першим своїм записам доктор Котов В.Л. дав назву «Удар скорпіона». Ця історія знайомить читача зі злочинною стороною життя столичного міста та занурює у таємничу історію стародавнього сходу, здуваючи пилюку часу зі скарбів неймовірної цінності. При викраденні цих скарбів було вбито індуса, слугу колишнього чиновника посольства Британської імперії. Яка була справжня мета вчиненого злочину? Батько та син Котови виходять на слід злочинця, який володів особливим ударом ножа…
