Поганий батько. Реалістична проза (тверда) Тверда палітурка
…Навіть слабка серотонінова система й бідний потік дофаміну в мезолімбічному шляху — не такі небезпечні для здоров’я й життя дитини, як убогий потік батьківської уваги.
...Ну, як можна не помітити зміни в найпомітнішому? А колір обличчя та його міміка? А неприродна потреба у відпочинку? Чи навпаки — неприродна відмова від сну? Ваші діти сплять весь день і всю наступну ніч, а ви думаєте, вони втомилися від спілкування, танців, тренувань, навчання, сексу… Вони — то відмовляються від їжі, то їдять за двох, а ви, «лорзи», розчулено дивитесь, як вони наминають ваші наїдки...
- Автори:
- Перетятько В.
- Кількість сторінок:
- 264
- Рік видання:
- 2024
- Палітурка:
- тверда
- Тип товару:
- Паперова книга
- ISBN:
- 978-617-520-655-3
- Папір:
- кремі
- Тип видання:
- Літературно-художнє видання
- EAN:
- 9786175206553
- Оплата на розрахунковий рахунок (Реквізити: п/р UA333052990000026005005005804 у банку АТ КБ "ПРИВАТБАНК", ФОП Зарицький Віталій Іванович ЄДРПОУ 2827911054);
- Післяплата на відділенні Нової пошти;
- Оплата для юридичних осіб;
- Оплата для бюджетних організацій;
- Нова пошта на відділення (від 50 грн.), або поштомат (від 50 грн.)
- Нова пошта кур'єрська доставка за вказаною адресою(від 85 грн.).
- Укрпошта на відділення (від 40 грн.)
- Самовивіз (безкоштовно)
До доктора психологічних наук Свена Бесека у Німеччині звертається біженка з України на ім’я Людмила. Вона просить допомогти їй налагодити стосунки з шістнадцятирічним сином Марком, який разом зі своїм батьком мешкає у Швейцарії. Людмила розповідає про щасливе життя Марка з його татом, про їхні мандри світом, які описує з такою точністю, немов подорожує разом з ними. Вона говорить про щоденне спілкування з татом Марка через відеозв’язок, до якого Марк ніколи не долучається, бо сердиться на неї. «Роман показує мені Марка, але Марк завжди або затуляє обличчя, або відвертається. Вчора, наприклад, Марк натягнув на голову футболку, щоб я не бачила його обличчя. Він поводиться, немов мала дитина…»
Після кількох зустрічей з Людмилою у доктора Бесека виникають підозри щодо правдивості її слів, тому він їде спочатку до Швейцарії, де не знаходить ні Марка, ні його батька, а потім — до України. Там він дізнається, що будинок Людмили було повністю зруйновано російською ракетою під час нічного бомбардування міста, а Марк та Роман, які у момент прильоту ракети мали знаходитися в будинку, безслідно зникли.
Камбоджа – Таїланд – Китай. Відвідавши кілька разів як вільний мандрівник кожну вищезгадану країну, автор додав до скарбниці спогадів історії з різним забарвленням.
В основу пригодницького роману-травелогу «Петля фаранга» покладені реальні події, навіть імена наглядачок та невільниць жіночої в’язниці міста Чіанґ Мая, які автор залишив незмінними. Щоб допитливий читач, який вирушить у подорож за маршрутом автора – Шанхай – Пном Пень – Сієм Реап – Бангкок – Чіанґ Май, зустрівши азійського учасника описаних у романі подій, сказав йому: «Привіт! А я вже знайомий з тобою».
Після того, як я вивіз дорогоцінний корал з острова Окінава, обдуривши японську систему контролю; пошив у дурні контролерів в аеропорту Дар-ес-Саламу; залишив з носом поліцейських Домініканської Республіки, які проводжали мене на літак в товаристві службового собаки; провіз заборонені речовини через аеропорти Брюсселю та Амстердаму, я вирішив, що можу вивезти будь-що і будь-звідки та привезти це будь-куди. Зустрівши у Боготі мою колумбійську квітку Даніелу, я збагнув, що можливість бачитись з нею частіше, ніж раз на рік, напряму залежить від моїх статків. Так я опинився на стежці смарагдового бізнесу.
У Колумбії добувають 80% від усіх смарагдів у світі. Колумбійські смарагди найкращі, вони утворюються за температури до 800 градусів Цельсія, замбійські, наприклад, 1000–1200 градусів, тому замбійські крихкі. У смарагді є вкраплення — чорні або білі, не буває натуральних смарагдів без прожилків. Ручний спосіб добування найнадійніший, бо коли застосовують динаміт, багато смарагдів пошкоджується. Знайти «гніздо», з якого ростуть смарагди в один бік, — це велика удача. Найкращі смарагди добувають на шахтах Чиворо та Музо.
Віталій Перетятько
2024
Побачивши нову книгу і глянувши анотацію, зрозуміла, що маю її прочитати.
Взявшись за читання я була стопроцентово впевнена в хеппі-енді. З кожною прочитаною сторінкою я вірила, що історія закінчиться позитивно, якщо хтось і постраждає, то з мінімальним збитком, винісши урок, а той, хто поряд - виявиться розумнішим і буде вчитися на чужих помилках.
Як же я помилялася...
Книга розбила мені серце. Мені було боляче фізично. Я вже кілька разів бралася за відгук, а слова певно й досі в логічні фрази не склалися.
Книга важка. Важка розумінням, що події відбуваються не десь там, за океаном, в іншій державі/культурі/сім"ї, і нас жодним чином не стосується, ні, все описане - це біда, яка, як мінімум, може статися в сусідньому будинку через дорогу, як максимум - у власному домі. Це раніше наркоманія була вибором малозабезпечених, зараз для неї потрібні стабільне матеріальне забезпечення людини/родини, це достатньо дороге задоволення. Страшне, смертоносне задоволення, яке губить долі та життя, від якого немає порятунку, і яке, на превелиий жаль, продовжує розвиватися семимильними кроками.
Автор настільки ладно описує психологію наркозалежних підлітків і молодих людей, що мимоволі виникає питання: звідки така обізнанність? Маю надію, автор просто теоретично цікавився цією темою задля подачі реалістичної інформації.
Читаючи я знову і вкотре аналізую характер поведінки своєї дитини і його оточення. Щаслива, що цього разу редфлеги відсутні, але це не дає права розслаблятися і наївно думати "моя дитина не така". Так само думав і батько головного героя, воїн АТО, серйозний, врівноважений, знаючи толк в вихованні дітей і розуміючи природу наркотиків та їх споживачів, адже сам колись заробив свої статки на маковій соломці. Ммм, подумала я, хто-то, а цей чоловік точно знає, як не пропустити той страшний момент, коли викохане тобою дитя впаде в залежність. Та чи виявляться батьки, сильні, впевнені, цілеспрямовані по життю, такими ж по відношенню до своєї наркозалежної дитини? Вистачить їм сили відкрити очі, признати проблему і взятися за вирішення чи продовжать абстрагуватися і як мантру повторювати "він/вона не такі, я його/її не так виховав"?
Фінал розірвав мені серце на шматки і розкидав в діаметрі всього батьківського стажу героя книги.
Книга має кількох головних героїв - це 2 молоді хлопці та їхні батьки, які передають атмосферу, в котрій зростали ці хлопці. Читаючи, підтверджую своє розуміння, що кров - не вода, але вирішальну роль, в силу типу характеру, може відіграти саме оточення.
Я не в праві вказувати, кому яку літературу читати, але батьки, зверніть увагу на цю книгу. В ній, як на мене, забагато описів буднів наркозалежних, але вони необхідні, аби зрозуміти, чим "дихають", як думають і що роблять такі люди. Вдалим прийомом автора стали вставки тексту інформаційного характеру, в яких йдетьчя про такі факти як взаємодія компонентів наркотичних речовин, принцип дії наркотика на організм, відчуття людини після прийому наркотиків, стан при його відміні, психологія розуміння, що людина - наркоман, її сприйняття і заперечення та баагато чого іншого.
Я не буду оцінювати сюжет, бо оцінка книги про життя наркозалежних виглядатиме дивно. Я оціню роботу автора - тут беззаперечно 10/10.
Дякую автору за важливу і потрібну книгу.