Петля фаранга. Пригодницький роман-травелог
Камбоджа – Таїланд – Китай. Відвідавши кілька разів кожну вищезгадану країну в якості вільного мандрівника, автор додав до скарбниці спогадів історії з різним забарвленням.
В основі пригодницького роману-травелогу «Петля фаранга» реальні події, навіть імена наглядачок та невільниць жіночої в’язниці міста Чіанґ Мая автор залишив незмінними – щоб допитливий читач, який вирушить у подорож за маршрутом автора – Шанхай – Пном Пень – Сієм Реап – Бангкок – Чіанґ Май, зустрівши азійського учасника описаних у романі подій, сказав йому: «Привіт! А я вже знайомий з тобою».
- Автори:
- Перетятько В.
- Кількість сторінок:
- 246
- Рік видання:
- 2025
- Палітурка:
- м'яка
- Формат:
- 60*84/16
- Оплата на розрахунковий рахунок (Реквізити: п/р UA333052990000026005005005804 у банку АТ КБ "ПРИВАТБАНК", ФОП Зарицький Віталій Іванович ЄДРПОУ 2827911054);
- Післяплата на відділенні Нової пошти;
- Оплата для юридичних осіб;
- Оплата для бюджетних організацій;
- Нова пошта на відділення (від 50 грн.), або поштомат (від 50 грн.)
- Нова пошта кур'єрська доставка за вказаною адресою(від 85 грн.).
- Укрпошта на відділення (від 40 грн.)
- Самовивіз (безкоштовно)
Після того, як я вивіз дорогоцінний корал з острова Окінава, обдуривши японську систему контролю; пошив у дурні контролерів в аеропорту Дар-ес-Саламу; залишив з носом поліцейських Домініканської Республіки, які проводжали мене на літак в товаристві службового собаки; провіз заборонені речовини через аеропорти Брюсселю та Амстердаму, я вирішив, що можу вивезти будь-що і будь-звідки та привезти це будь-куди. Зустрівши у Боготі мою колумбійську квітку Даніелу, я збагнув, що можливість бачитись з нею частіше, ніж раз на рік, напряму залежить від моїх статків. Так я опинився на стежці смарагдового бізнесу.
У Колумбії добувають 80% від усіх смарагдів у світі. Колумбійські смарагди найкращі, вони утворюються за температури до 800 градусів Цельсія, замбійські, наприклад, 1000–1200 градусів, тому замбійські крихкі. У смарагді є вкраплення — чорні або білі, не буває натуральних смарагдів без прожилків. Ручний спосіб добування найнадійніший, бо коли застосовують динаміт, багато смарагдів пошкоджується. Знайти «гніздо», з якого ростуть смарагди в один бік, — це велика удача. Найкращі смарагди добувають на шахтах Чиворо та Музо.
До доктора психологічних наук Свена Бесека у Німеччині звертається біженка з України на ім’я Людмила. Вона просить допомогти їй налагодити стосунки з шістнадцятирічним сином Марком, який разом зі своїм батьком мешкає у Швейцарії. Людмила розповідає про щасливе життя Марка з його татом, про їхні мандри світом, які описує з такою точністю, немов подорожує разом з ними. Вона говорить про щоденне спілкування з татом Марка через відеозв’язок, до якого Марк ніколи не долучається, бо сердиться на неї. «Роман показує мені Марка, але Марк завжди або затуляє обличчя, або відвертається. Вчора, наприклад, Марк натягнув на голову футболку, щоб я не бачила його обличчя. Він поводиться, немов мала дитина…»
Після кількох зустрічей з Людмилою у доктора Бесека виникають підозри щодо правдивості її слів, тому він їде спочатку до Швейцарії, де не знаходить ні Марка, ні його батька, а потім — до України. Там він дізнається, що будинок Людмили було повністю зруйновано російською ракетою під час нічного бомбардування міста, а Марк та Роман, які у момент прильоту ракети мали знаходитися в будинку, безслідно зникли.
📘 «Згадуй»
🖨️ Видавництво Ліра -К
🗒️ 264 с.
Перегорнула останню сторінку книги і немає слів, щоб описати свої враження, не можу зібрати думки до купи… Книга розірвала мене на частинки…💔
Вона не проста, сумна, болюча, та, що ранить, розриває на шматки, ятрить душу і серце, вона про війну і жахливу втрату, про психологічну травму від втрати найрідніших… 😢Але в цій купі болю жевріє віра і надія на спасіння, адже жага до життя і батьківська любов переможе 🙂
Це книга подорож у світ людської пам’яті, болю, втрати й самозахисту душі.
Автор дуже майстерно грає на тонких струнах наших почуттів: спочатку вводить у сюжет як у звичайну історію життя переселенки Людмили, а потім поступово розкриває трагічну правду, від якої в жилах стигне кров.😬
В книзі настільки тісно переплелися фантазія і реальність, що дуже важко знайти цю межу. Майбутнє і теперішнє неначе існують разом, реальність складається із частинок памʼяті і фантазій , в яких перебувають герої. Ти постійно шукаєш відповідь на питання: де галюцинації і бажання, а де дійсність? Книга постійно тримає в напрузі, змушує думати і сумніватися: кому можна довіряти, а кому ні…🤔
Життя в фантазіях щасливе, приємне, тепле, 😊а реальність вражає своєю жорстокість і несправедливість. 😟Самі герої сумніваються чи це правдиві спогади , чи самообман…
Читати без сліз неможливо, хочеться кричати від безсилля, від неможливості допомогти героям, хочеться руками гребти землю, гризти каміння…🥹
Автор дуже вміло зображує тематику війни з середини, що робить роман глибоким і справжнім. 👍На прикладі Людмили, мами хлопчика, показує, як кожен переживає втрату: живе з нею, або втікає від неї.
Мене до глибини душі вразили відносини тата і синочка- відкриті і щирі, подорожі разом, спільні мрії . Від оцих лагідних, теплих і пестливих слів - «щастячко моє», «сонечко моє», «чудо моє» « татусю, таточку» мурахи йдуть по шкірі. 🫂
Образ Людмили викликав у мене двоякі відчуття : з одного боку ця жінка, яка втратила все, але тримається за ілюзію, аби не зламатися остаточно, викликає співчуття. 🥺З іншого - здивування і недовіру. 🥴Я так і не зрозуміла чому у неї склалися такі погані відносини з дитиною…
Це дуже важка, емоційна і прониклива книга. Вона ставить запитання: що лишається після втрати? Що ми пам’ятаємо і що забуваємо? І якою є межа між реальністю і вигадкою?
Моя оцінка 10/10.
Сердечно дякую автору за неймовірну книгу 💗