Згадуй: психологічна драма
До доктора психологічних наук Свена Бесека у Німеччині звер- тається біженка з України на ім’я Людмила. Вона просить допомогти їй налагодити стосунки з шістнадцятирічним сином Марком, який разом зі своїм батьком мешкає у Швейцарії. Людмила розповідає про щасливе життя Марка з його татом, про їхні мандри світом, які описує з такою точністю, немов подорожує разом з ними. Вона говорить про щоденне спілкування з татом Марка через відеозв’язок, до якого Марк ніколи не долучається, бо сердиться на неї. «Роман пока- зує мені Марка, але Марк завжди або затуляє обличчя, або відвертається. Вчора, наприклад, Марк натягнув на голову футболку – щоб я не бачила його обличчя. Він поводиться, немов мала дитина…».
Після кількох зустрічей з Людмилою у доктора Бесека виникають підозри щодо правдивості її слів, тому він їде спочатку до Швейцарії, де не знаходить ні Марка, ні його батька, а потім – до України. Там він дізнається, що будинок Людмили було повністю зруйновано російською ракетою під час нічного бомбардування міста, а Марк та Роман, які у момент прильоту ракети малися спати в будинку, безслідно зникли.
- Автори:
- Перетятько В, Перетятько В.
- Кількість сторінок:
- 244
- Рік видання:
- 2025
- Оплата на розрахунковий рахунок (Реквізити: п/р UA333052990000026005005005804 у банку АТ КБ "ПРИВАТБАНК", ФОП Зарицький Віталій Іванович ЄДРПОУ 2827911054);
- Післяплата на відділенні Нової пошти;
- Оплата для юридичних осіб;
- Оплата для бюджетних організацій;
- Нова пошта на відділення (від 50 грн.), або поштомат (від 50 грн.)
- Нова пошта кур'єрська доставка за вказаною адресою(від 85 грн.).
- Укрпошта на відділення (від 40 грн.)
- Самовивіз (безкоштовно)
📘 «Згадуй»
🖨️ Видавництво Ліра -К
🗒️ 264 с.
Перегорнула останню сторінку книги і немає слів, щоб описати свої враження, не можу зібрати думки до купи… Книга розірвала мене на частинки…💔
Вона не проста, сумна, болюча, та, що ранить, розриває на шматки, ятрить душу і серце, вона про війну і жахливу втрату, про психологічну травму від втрати найрідніших… 😢Але в цій купі болю жевріє віра і надія на спасіння, адже жага до життя і батьківська любов переможе 🙂
Це книга подорож у світ людської пам’яті, болю, втрати й самозахисту душі.
Автор дуже майстерно грає на тонких струнах наших почуттів: спочатку вводить у сюжет як у звичайну історію життя переселенки Людмили, а потім поступово розкриває трагічну правду, від якої в жилах стигне кров.😬
В книзі настільки тісно переплелися фантазія і реальність, що дуже важко знайти цю межу. Майбутнє і теперішнє неначе існують разом, реальність складається із частинок памʼяті і фантазій , в яких перебувають герої. Ти постійно шукаєш відповідь на питання: де галюцинації і бажання, а де дійсність? Книга постійно тримає в напрузі, змушує думати і сумніватися: кому можна довіряти, а кому ні…🤔
Життя в фантазіях щасливе, приємне, тепле, 😊а реальність вражає своєю жорстокість і несправедливість. 😟Самі герої сумніваються чи це правдиві спогади , чи самообман…
Читати без сліз неможливо, хочеться кричати від безсилля, від неможливості допомогти героям, хочеться руками гребти землю, гризти каміння…🥹
Автор дуже вміло зображує тематику війни з середини, що робить роман глибоким і справжнім. 👍На прикладі Людмили, мами хлопчика, показує, як кожен переживає втрату: живе з нею, або втікає від неї.
Мене до глибини душі вразили відносини тата і синочка- відкриті і щирі, подорожі разом, спільні мрії . Від оцих лагідних, теплих і пестливих слів - «щастячко моє», «сонечко моє», «чудо моє» « татусю, таточку» мурахи йдуть по шкірі. 🫂
Образ Людмили викликав у мене двоякі відчуття : з одного боку ця жінка, яка втратила все, але тримається за ілюзію, аби не зламатися остаточно, викликає співчуття. 🥺З іншого - здивування і недовіру. 🥴Я так і не зрозуміла чому у неї склалися такі погані відносини з дитиною…
Це дуже важка, емоційна і прониклива книга. Вона ставить запитання: що лишається після втрати? Що ми пам’ятаємо і що забуваємо? І якою є межа між реальністю і вигадкою?
Моя оцінка 10/10.
Сердечно дякую автору за неймовірну книгу 💗