Романи
Це чорний гумор про війну, де увага сконцентрована не на бойових діях, а на військовослужбовцях – їх характерах, думках, мотивації, особистому житті.
У 2020 році в Польщі розгортається громадянська війна між комуністами та демократами, яка підтримується східним і західним військовими блоками. За багато років всі вже звикли до війни. Молодий хлопець зі Східної Польщі усвідомлює огидність режиму і тікає на демократичну сторону. Мрії про ідеальне суспільство в Західній Польщі розбиваються об реальність, змушуючи його виживати під час війни, спостерігаючи занепад країни та моралі людей.
Олекса Сирота, щойно демобілізований «дворічник», запрошується на роботу в столичному кримінальному розшуку. Справа, яку йому довелося розслідувати на самому початку (загибель студента-іноземця), з першого погляду виглядала як нещасний випадок, але після з’ясування деяких дуже неприємних обставин ледь не обернулася міжнародним дипломатичним скандалом, підривом підвалин радянської зовнішньої політики і дуже печальними перспективами для кар’єр багатьох високопоставлених товаришів.
Ця справа була незручною вже тому, що не мала аналогів чи не у всій історії радянської міліції. Відтак і підхід до розслідування мав бути нетрадиційним. Саме таким, з яким міг впоратися наш герой, випускник філософського факультету Київського Університету.
Загиблий був небожем впливового політичного діяча т. зв. «третього світу», прозваного за його імперські замашки «містечковим Чингізханом». Тому ще до закінчення слідства справа була засекречена на найвищому державному рівні. І тільки зараз, 50 років по тому автори змогли винести на загал всі таємниці цієї загадкової історії.
Детективний роман «Оманливий спокій Багдаду» – чергова розповідь книжково-кінематографічного серіалу «Інспектор і кава» або «Київський детектив у стилі ретро». Дія цього твору, як і попередніх, відбувається у Києві в 70-х роках минулого ХХ століття. Головні герої серіалу – інспектор карного розшуку столичної міліції капітан Олекса Сирота та його вчитель і начальник підполковник Іван Борисович на прізвисько Старий – зіткнулися з загадковими і жорстокими вбивствами, аналогів яким не пригадували навіть ветерани кримінального розшуку. І ще одна дивна обставина: КДБ, що зазвичай пильно контролював усі міліцейські розслідування резонансних кримінальних справ, цього разу демонстративно самоусунувся. Одразу після завершення справи були суворо засекречені навіть згадки про неї у міліцейських звітах. Слідчі матеріали почасти знищили, а решту вивезли в Москву, де вони зникли у бездонних архівах союзного МВС. Відтак авторам роману, відомим українським письменникам Валерію і Наталі Лапікурам довелося у прямому розумінні цього слова по крихтах відтворювати складну картину тих уже далеких подій.
В центрі Києва, майже під вікнами кабінету начальника Київського карного розшуку знаходять покійника – злодія-кватирника на прізвисько Кіціус. Розслідувати причину загибелі Кіціуса доручено інспекторові Олексі Сироті. З одержаної з різних джерел інформації випливає, що це не нещасний випадок і не зведення порахунків у кримінальних колах. Найреальніше – злодій під час грабунку, як то кажуть, опинився не в той час і не в тому місці.
Однак з’ясувалося, що до злочину причетні представники т. зв. номенклатури, тому слідство справи про вбивства вище керівництво «спустило на гальмах».
Втім, закон бумеранга ніхто не скасовувати і вбивцю чекає кара, хоча й в несподіваний спосіб.
Камбоджа – Таїланд – Китай. Відвідавши кілька разів кожну вищезгадану країну в якості вільного мандрівника, автор додав до скарбниці спогадів історії з різним забарвленням.
В основі пригодницького роману-травелогу «Петля фаранга» реальні події, навіть імена наглядачок та невільниць жіночої в’язниці міста Чіанґ Мая автор залишив незмінними – щоб допитливий читач, який вирушить у подорож за маршрутом автора – Шанхай – Пном Пень – Сієм Реап – Бангкок – Чіанґ Май, зустрівши азійського учасника описаних у романі подій, сказав йому: «Привіт! А я вже знайомий з тобою».
Детективна агенція «Кассіопея» отримала непересічне замовлення – знайти артефакт Вовчий камінь, та для цього треба перемогти в ельфійській грі Іту-Ілу. Янсен Стороженко має знайти шлях до Червоної вежі і вирішити, хто візьме реліквію. Його рішення не тільки змінить баланс сил магічних ковенів, але й матиме наслідки для детектива особисто, бо з ним невідступно іде невідомий темний бог.
Київ XIX-го сторіччя – небезпечне місто.
Роман «Картка Марії» наповнений теплом людських взаємин, він — потужне джерело сили й віри. Події в романі тривають рік. П’ятдесят дві глави відображають тижні календарного року. Сюжет розгортається довкола таємничої картки, яка змінює долі тринадцяти людей. Хоча насправді їх — більше. Чотирнадцятий герой — кожен, хто прочитає роман.
Душі — вічні, вони мають здатність до реінкарнації, вважає автор. Ми живемо не вперше, часом навіть таланти «успадковуємо» в новому втіленні душі. Проте не знаємо, ким були в минулому, й ким народимося в майбутньому. Та минулий «досвід» безслідно не зникає. Він впливає на нас, відкриває нові можливості.
Після прочитання «Картки Марії», вам, найімовірніше, захочеться шоколадних круасанів, нових подорожей, зустрічей та відкриттів. Або, хоча б подумки, — літати.
Твір являє з себе психологічний роман з елементами соціальної фантасмагорії. Дві головні героїні оповіді, намагаючись розшукати близьку для кожної з них обох людину, певно самі не бажаючи того, натомість дізнаються дещо нове про себе, про свої потаємні мрії, про свої приховані страхи. Ці пошуки змусять кожну з героїнь роману загли- битись у власні я, приведуть їх до переосмислення їхнього минулого, їхнього життя. Це будуть пошуки не стільки в ре- альності, скільки в царинах підсвідомості: у потойбічному світі невловимих снів, у світлій місцині напівстертих дитячих споминів.
