Романи

Наблизившись майже впритул до колумбійської мрії, хиряни не змогли подолати останньої сходинки, яка зоветься сходинкою мужності. Тож тепер вони прямують до Перу, сподіваючись, що дорогою туди, яка пролягатиме Амазонкою, їм все ж таки вдасться опинитися в обіймах жаданого дива, але не так діється, як мріється. Перебуваючи в полоні страху перед відповідальністю за порушення міграційного маршруту, хиряни потрапляють у полон до перуанських «монахинь», піднімаються на вершину гори Вінікунка, 5036 метрів над рівнем моря, конфліктують з представниками племені уру на озері Тітікака, потай мріють відвідати найвище та найнебезпечніше місто у світі Ла Рінконада – 5200 метрів над рівнем моря.

Почувши на святі першого снопа таємний переповіт голови сільради про колумбійських жінок: «…якщо ти не пізнав кохання колумбійки, то, вважай, не жив на цьому світі…», дванадцятеро хирів- ських чоловіків спершу задумались над сенсом життя, а далі стали мучити себе питанням, чи можна назвати життям те, що відбуваєть- ся з ними в Хирівці. Безсоння, глибока задумливість, втрата апетиту, ваги та інтересу до того, що колись радувало око, вухо та інші органи привели сімох хирянів до колективного рішення їхати в Колумбію. Вирішити це одне, а здійснити задумане – це зовсім інше, особливо, коли маєш таку оригінальну причину для поїздки, тож хиряни повідомили хто дружині, а хто батьку чи матері, що їдуть у Колумбію по саджанці карибської гуана́бани, бо вирощування цього фрукту – це єдиний в Україні шлях до матеріального, а разом із ним і душевного комфорту. Серед семи найсміливіших в історії Хирівки хирянів лише Іван Чорногуз мав зарубіжний досвід: його аж двічі возили на заробітки до Польщі, тож проблеми хирянів почалися вже в аеропорті. З Борисполя їх випустили завдяки клопотанням голови сільради, а от у Мадриді на їхню міжнародну експедицію наклали заборону і, якби не український мандрівник, що летів до Боготи тим самим рейсом, хиряни ніколи б не ознайомилися з тією дивовиж- ною стороною Колумбії, яка ховається від туристів, бо має прихильність лише до мандрівників.

Твір являє з себе психологічний роман з елементами соціальної фантасмагорії. Дві головні героїні оповіді, намагаючись розшукати близьку для кожної з них людину, певно, самі того не бажаючи, дізнаються дещо нове про себе, про свої потаємні мрії, про свої приховані страхи. Ці пошуки змусять кожну з героїнь роману заглибитись у власні «я», приведуть їх до переосмислення їхнього минулого, їхнього життя. Це будуть пошуки не стільки в реальності, скільки в царинах підсвідомості: у потойбічному світі невловимих снів, у світлій місцині напівстертих дитячих споминів.