Поганий батько: реалістична проза

Коментар: Побачивши нову книгу і глянувши анотацію, зрозуміла, що маю її прочитати.

Взявшись за читання я була стопроцентово впевнена в хеппі-енді. З кожною прочитаною сторінкою я вірила, що історія закінчиться позитивно, якщо хтось і постраждає, то з мінімальним збитком, винісши урок, а той, хто поряд - виявиться розумнішим і буде вчитися на чужих помилках.

Як же я помилялася...

Книга розбила мені серце. Мені було боляче фізично. Я вже кілька разів бралася за відгук, а слова певно й досі в логічні фрази не склалися.

Книга важка. Важка розумінням, що події відбуваються не десь там, за океаном, в іншій державі/культурі/сім"ї, і нас жодним чином не стосується, ні, все описане - це біда, яка, як мінімум, може статися в сусідньому будинку через дорогу, як максимум - у власному домі. Це раніше наркоманія була вибором малозабезпечених, зараз для неї потрібні стабільне матеріальне забезпечення людини/родини, це достатньо дороге задоволення. Страшне, смертоносне задоволення, яке губить долі та життя, від якого немає порятунку, і яке, на превелиий жаль, продовжує розвиватися семимильними кроками.

Автор настільки ладно описує психологію наркозалежних підлітків і молодих людей, що мимоволі виникає питання: звідки така обізнанність? Маю надію, автор просто теоретично цікавився цією темою задля подачі реалістичної інформації.

Читаючи я знову і вкотре аналізую характер поведінки своєї дитини і його оточення. Щаслива, що цього разу редфлеги відсутні, але це не дає права розслаблятися і наївно думати "моя дитина не така". Так само думав і батько головного героя, воїн АТО, серйозний, врівноважений, знаючи толк в вихованні дітей і розуміючи природу наркотиків та їх споживачів, адже сам колись заробив свої статки на маковій соломці. Ммм, подумала я, хто-то, а цей чоловік точно знає, як не пропустити той страшний момент, коли викохане тобою дитя впаде в залежність. Та чи виявляться батьки, сильні, впевнені, цілеспрямовані по життю, такими ж по відношенню до своєї наркозалежної дитини? Вистачить їм сили відкрити очі, признати проблему і взятися за вирішення чи продовжать абстрагуватися і як мантру повторювати "він/вона не такі, я його/її не так виховав"?

Фінал розірвав мені серце на шматки і розкидав в діаметрі всього батьківського стажу героя книги.

Книга має кількох головних героїв - це 2 молоді хлопці та їхні батьки, які передають атмосферу, в котрій зростали ці хлопці. Читаючи, підтверджую своє розуміння, що кров - не вода, але вирішальну роль, в силу типу характеру, може відіграти саме оточення.

Я не в праві вказувати, кому яку літературу читати, але батьки, зверніть увагу на цю книгу. В ній, як на мене, забагато описів буднів наркозалежних, але вони необхідні, аби зрозуміти, чим "дихають", як думають і що роблять такі люди. Вдалим прийомом автора стали вставки тексту інформаційного характеру, в яких йдетьчя про такі факти як взаємодія компонентів наркотичних речовин, принцип дії наркотика на організм, відчуття людини після прийому наркотиків, стан при його відміні, психологія розуміння, що людина - наркоман, її сприйняття і заперечення та баагато чого іншого.

Я не буду оцінювати сюжет, бо оцінка книги про життя наркозалежних виглядатиме дивно. Я оціню роботу автора - тут беззаперечно 10/10.

Дякую автору за важливу і потрібну книгу.