Романи кремі
Твір являє з себе психологічний роман з елементами соціальної фантасмагорії. Дві головні героїні оповіді, намагаючись розшукати близьку для кожної з них людину, певно, самі того не бажаючи, дізнаються дещо нове про себе, про свої потаємні мрії, про свої приховані страхи. Ці пошуки змусять кожну з героїнь роману заглибитись у власні «я», приведуть їх до переосмислення їхнього минулого, їхнього життя. Це будуть пошуки не стільки в реальності, скільки в царинах підсвідомості: у потойбічному світі невловимих снів, у світлій місцині напівстертих дитячих споминів.
Твір являє з себе психологічний роман з елементами соціальної фантасмагорії. Дві головні героїні оповіді, намагаючись розшукати близьку для кожної з них людину, певно, самі того не бажаючи, дізнаються дещо нове про себе, про свої потаємні мрії, про свої приховані страхи. Ці пошуки змусять кожну з героїнь роману заглибитись у власні «я», приведуть їх до переосмислення їхнього минулого, їхнього життя. Це будуть пошуки не стільки в реальності, скільки в царинах підсвідомості: у потойбічному світі невловимих снів, у світлій місцині напівстертих дитячих споминів.
Роман-трилогія «Літописець. Секретний агент контррозвідки» – це шпигунський детектив ХХ століття. Перед читачем розкриваються таємниці дуже непростої служби секретного агента контррозвідки.
Головний герой роману – Костянтин Соболь – спадкоємець сімейного архіву, де зберігалися рукописи і щоденник доктора Котова, починає свій життєвий шлях офіцера контррозвідки ще з ранньої юності позаштатним агентом державної безпеки. Подвійне життя повністю приховує цікаву для нього роботу від батьків та друзів і змушує ходити по тонкому льоду, ковзаючи між життям і смертю...
Складні клубочки шпигунських ігор і таємна сторона кримінального світу переплітаються в житті Костянтина з радісним та багатогранним студентством, зі звичайною мирною професією дитячого лікаря та з великим бажанням розкрити таємницю старовинного сімейного архіву, якому його батько дав загальну назву «Літописець». Він знав, що там була прихована таємниця якихось скарбів неймовірної цінності.
Перша історія трилогії «Коли Рубікон перейдено» занурює читача в невидимий та складний світ протистояння і боротьби спецслужб провідних держав світу 1978-1979 років. Випадково ставши спадкоємцем рукописів та щоденника родини Котових-Соболів, Костянтина спочатку зовсім не цікавили старі пожовклі папери його прабабусі. Він захопився подіями, пов’язаними з початком його роботи в таємній службі державної безпеки...
Роман-торнадо! Бойова кицька-біоробот на службі країні, віртуальне місто під бузковим небом і підготовка землян до подорожі на Марс. Шпіонська історія успіху, зради, сімейних стосунків і любові у першому в українській літературі кіберпанковому романі-подорожі. Що робити, коли загрожують твоїй сім’ї? Коли підступно вбили твого наставника? Коли внутрішні демони не дають спокою? Три жінки різного віку дають свої відповіді на ці питання в українській фантастиці ближнього прицілу. У центрі тексту симбіоз нового і старого, протистояння давніх духів Батьківщини та штучного інтелекту віртуального суперполіса Компостелли, космічна гонка і шпіонські ігри в Україні середини ХХІ століття. Яким же чином кішка Моана та її подруга Северина впораються з викли- ками, що постали перед ними? Життя кидає героїв по всій планеті, змушуючи повсякчас робити важкий вибір.
Сучасний літературно-фантастичний стрім між світами — від Марса до Потойбіччя, від сьогодення до омріяного майбуття. Створений колективом авторів-фантастів на початку XXI сторіччя — ніби колективний фантастичний прогноз на завтра. Це антологія неформального тексту, що проведе читача непроторенними досі шляхами української фантастики.
Сучасний літературно-фантастичний стрім між світами — від Марса до Потойбіччя, від сьогодення до омріяного майбуття. Створений колективом авторів-фантастів на початку XXI сторіччя — ніби колективний фантастичний прогноз на завтра. Це антологія неформального тексту, що проведе читача непроторенними досі шляхами української фантастики.
«День до вечора» — частково автобіографічний роман, який зображує життя незаможної родини у провінції. Герої книжки змушені миритися з дійсністю, яку не обирали. Це роман про батьків, які готові розчинитись у безпросвітній рутині лиш для того, щоб їхнім дітям жилось краще. І про дітей, які це знають.
Продовженням роману є роман «Нінок».
На межі розпаду Радянського Союзу Сашка Салигу призивають на службу в армію. Він потрапляє до СМЧМ — спеціалізованої моторизованої частини міліції в Росії. В Оренбурзі його чекає відразлива служба, безліч кепських пригод і перше кохання. Напередодні Чеченської війни Салига опиняється в Кизлярі, далі в — камері одиночці. Під час слідства про Сашка ніби забувають, і він приречений спізнати холод, голод, приниження людської гідності, бруд, самотність... Затим він тікає з армії, поневіряється чужиною та врешті повертається в Україну.
У Полтаві хлопець з порогу відчуває свою зайвість у квартирі матері, конфлікт із вітчимом завершується образами й мордобоєм. Салига їде в провінційне містечко до дядька, який стоїть біля витоків РУХу. У пошуках себе самого герой роману змінюється до невпізнаваності…
«Мачуха NORGE» поліфонічний, багатошаровий роман, у якому головна історична складова – перебування остарбайтерів в Норвегії під час Другої світової війни. Долі й характери героїв, молодих українських та норвезьких дівчат і хлопців, трохи відтісняють на другий план історичні події, та все ж доба проступає чітким буремним тлом.
Андрій Давиденко підлітком після безлічі моторошних пригод опиняється в далекому Ордалстангені, де, важко працюючи, дорослішає… Його найближчий товариш, тлумач Павло Мирка, тікає із трудового табору із дочкою норвезького мільйонера...
Після війни Андрія припрошують залишитися в Норвегії, та він рветься додому, в Радянський Союз, хоча на батьківщині його чекає справжнє пекло…
Цю історію все життя береже скромна бібліотекарка Павіна, яка шукає і знаходить письменницю, щоб розповісти їй про своє зачаєне кохання. За несподіваним збігом обставин до розповідей пані Ельвіри додається родинна історія Давиденків і Чайок та архів Віктора Пунька; він довгі роки листувався із колишніми остарбайтерами Норвегії і норвежцями. Епістолярій стає основою роману.
Війна – убивця, війна – розлучниця, нищителька люд- ських доль і всього довкілля. Так або вона проходить крізь людські долі, або люди йдуть крізь війну, а їхні зранені душі «волають»: «Пам’ятаймо!». Але є закони людяності, які неможливо списати на війну: кохання, вірність, сім’я, родина, рідний край... Бо вони – вічні, а війни – минають. Але над їхніми наслідками варто задуматися: тільки-но здолали фашизм, як у росії зродився рашизм, а кількість жертв цієї війни – незліченна…
Наслідки війни показано на прикладі двох родин – української та німецької. Якби не російський рашизм – долі геро- їв роману склалися б по-іншому.
Молода вчителька з Рівненщини Ярина Біла разом зі своїм нареченим, воїном АТО, долають безліч випробувань на шляху до щастя.
Бурштинова лихоманка, що стала екологічним лихом та полем бандитизму для Волині, — то підґрунтя розвитку всіх подій, що тісно переплетені у кількох історичних та часових площинах: час німецько-радянської війни в Україні, в Латвії, в Казахстані.
Сюжетні лінії торкаються бойових подій та патріотичних переживань в українських та латиських родинах, чиї долі пов'язані окупацією, вивезенням з рідного краю, національно-визвольними змаганнями впродовж минулих років та сучасності.
Молода вчителька з Рівненщини Ярина Біла разом зі своїм нареченим, воїном АТО, долають безліч випробувань на шляху до щастя.
Бурштинова лихоманка, що стала екологічним лихом та полем бандитизму для Волині, — то підґрунтя розвитку всіх подій, що тісно переплетені у кількох історичних та часових площинах: час німецько-радянської війни в Україні, в Латвії, в Казахстані.
Сюжетні лінії торкаються бойових подій та патріотичних переживань в українських та латиських родинах, чиї долі пов'язані окупацією, вивезенням з рідного краю, національно-визвольними змаганнями впродовж минулих років та сучасності.
До доктора психологічних наук Свена Бесека у Німеччині звертається біженка з України на ім’я Людмила. Вона просить допомогти їй налагодити стосунки з шістнадцятирічним сином Марком, який разом зі своїм батьком мешкає у Швейцарії. Людмила розповідає про щасливе життя Марка з його татом, про їхні мандри світом, які описує з такою точністю, немов подорожує разом з ними. Вона говорить про щоденне спілкування з татом Марка через відеозв’язок, до якого Марк ніколи не долучається, бо сердиться на неї. «Роман показує мені Марка, але Марк завжди або затуляє обличчя, або відвертається. Вчора, наприклад, Марк натягнув на голову футболку, щоб я не бачила його обличчя. Він поводиться, немов мала дитина…»
Після кількох зустрічей з Людмилою у доктора Бесека виникають підозри щодо правдивості її слів, тому він їде спочатку до Швейцарії, де не знаходить ні Марка, ні його батька, а потім — до України. Там він дізнається, що будинок Людмили було повністю зруйновано російською ракетою під час нічного бомбардування міста, а Марк та Роман, які у момент прильоту ракети мали знаходитися в будинку, безслідно зникли.
Це чорний гумор про війну, де увага сконцентрована не на бойових діях, а на військовослужбовцях – їх характерах, думках, мотивації, особистому житті.
У 2020 році в Польщі розгортається громадянська війна між комуністами та демократами, яка підтримується східним і західним військовими блоками. За багато років всі вже звикли до війни. Молодий хлопець зі Східної Польщі усвідомлює огидність режиму і тікає на демократичну сторону. Мрії про ідеальне суспільство в Західній Польщі розбиваються об реальність, змушуючи його виживати під час війни, спостерігаючи занепад країни та моралі людей.
Що буде найважливішим для всього людства, коли прогрес досягне можливості проходити крізь червоточини? Вивчення історії, у її справжньому вигляді! Та проникаючи у минуле, ми ризикуємо змінити сьогодення. Але хто не ризикує, той... А можливо, історія вже змінена...
Після того, як я вивіз дорогоцінний корал з острова Окінава, обдуривши японську систему контролю; пошив у дурні контролерів в аеропорту Дар-ес-Саламу; залишив з носом поліцейських Домініканської Республіки, які проводжали мене на літак в товаристві службового собаки; провіз заборонені речовини через аеропорти Брюсселю та Амстердаму, я вирішив, що можу вивезти будь-що і будь-звідки та привезти це будь-куди. Зустрівши у Боготі мою колумбійську квітку Даніелу, я збагнув, що можливість бачитись з нею частіше, ніж раз на рік, напряму залежить від моїх статків. Так я опинився на стежці смарагдового бізнесу.
У Колумбії добувають 80% від усіх смарагдів у світі. Колумбійські смарагди найкращі, вони утворюються за температури до 800 градусів Цельсія, замбійські, наприклад, 1000–1200 градусів, тому замбійські крихкі. У смарагді є вкраплення — чорні або білі, не буває натуральних смарагдів без прожилків. Ручний спосіб добування найнадійніший, бо коли застосовують динаміт, багато смарагдів пошкоджується. Знайти «гніздо», з якого ростуть смарагди в один бік, — це велика удача. Найкращі смарагди добувають на шахтах Чиворо та Музо.
