Романи кремі
Олекса Сирота, щойно демобілізований «дворічник», запрошується на роботу в столичному кримінальному розшуку. Справа, яку йому довелося розслідувати на самому початку (загибель студента-іноземця), з першого погляду виглядала як нещасний випадок, але після з’ясування деяких дуже неприємних обставин ледь не обернулася міжнародним дипломатичним скандалом, підривом підвалин радянської зовнішньої політики і дуже печальними перспективами для кар’єр багатьох високопоставлених товаришів.
Ця справа була незручною вже тому, що не мала аналогів чи не у всій історії радянської міліції. Відтак і підхід до розслідування мав бути нетрадиційним. Саме таким, з яким міг впоратися наш герой, випускник філософського факультету Київського Університету.
Загиблий був небожем впливового політичного діяча т. зв. «третього світу», прозваного за його імперські замашки «містечковим Чингізханом». Тому ще до закінчення слідства справа була засекречена на найвищому державному рівні. І тільки зараз, 50 років по тому, автори змогли винести на загал всі таємниці цієї загадкової історії.
У центрі Києва, майже під вікнами кабінету начальника Київського карного розшуку, знаходять покійника — злодія-кватирника на прізвисько Кіціус. Розслідувати причину загибелі Кіціуса доручено інспекторові Олексі Сироті. З одержаної з різних джерел інформації випливає, що це не нещасний випадок і не зведення порахунків у кримінальних колах. Найреальніше — злодій під час грабунку, як то кажуть, опинився не в той час і не в тому місці.
Однак з’ясувалося, що до злочину причетні представники т. зв. номенклатури, тому слідство справи про вбивства вище керівництво «спустило на гальмах».
Втім, закон бумеранга ніхто не скасовував і вбивцю чекає кара, хоча й у несподіваний спосіб.
Детективний роман «Оманливий спокій Багдаду» — чергова розповідь книжково-кінематографічного серіалу «Інспектор і кава» або «Київський детектив у стилі ретро».
Дія цього твору, як і попередніх, відбувається у Києві в 70-х роках минулого ХХ століття. Головні герої серіалу — інспектор карного розшуку столичної міліції капітан Олекса Сирота та його вчитель і начальник підполковник Іван Борисович на прізвисько Старий — зіткнулися з загадковими і жорстокими вбивствами, аналогів яким не пригадували навіть ветерани кримінального розшуку. І ще одна дивна обставина: КДБ, що зазвичай пильно контролював усі міліцейські розслідування резонансних кримінальних справ, цього разу демонстративно самоусунувся. Одразу після завершення справи були суворо засекречені навіть згадки про неї у міліцейських звітах. Слідчі матеріали почасти знищили, а решту вивезли до Москви, де вони зникли у бездонних архівах союзного МВС. Відтак авторам роману, відомим українським письменникам Валерію і Наталі Лапікурам довелося у прямому розумінні цього слова по крихтах відтворювати складну картину тих уже далеких подій.
Цей роман виник із випадкової розмови: мандруючи Полтавщиною Панас Мирний почув історію про в минулому заможного селянина Василя Гнидку, котрий очолив банду розбійників. Вражений постаттю розбійника, автор пише повість «Чіпка», яка згодом розширюється у майже столітню історію українського села. Твір розкриває тогочасну дійсність у всіх її складнощах і суперечностях та стає першим зразком епопеї в українській літературі.
Центральна постать твору Чіпка Варениченко, як і його прообраз, — потенційно добра, чесна й працьовита людина. Він готовий постояти не лише за себе, а й відстоювати інтереси громади. Але через системну жорстокість і несправедливість, з якою постійно зіштовхується герой, він не здатен знайти справжні шляхи боротьби проти своїх кривдників. Це калічить душу головного героя, а притаманне йому бунтарство скочується в злодійство.
«Чорна рада» Пантелеймона Куліша — перший історичний роман в українській літературі, присвячений подіям Ніжинської чорної ради 1663 року.
Твір репрезентує добу Руїни як період політичного розколу, соціальних протиріч і зовнішнього втручання, поєднуючи документальну основу з художнім узагальненням. Куліш досліджує проблеми національної ідентичності, влади, морального вибору та суспільної відповідальності, формуючи концепцію української історії, що й нині зберігає свою актуальність.
«Майстер корабля» — модерністський роман, стилізований під мемуари. Твір охоплює різні часові проміжки життя головного героя, занурюючи читача у творче середовище Одеської кіностудії 20-х років XX століття. Текст має ознаки містифікації, але все ж вважається автобіографічним.
«Діамантовий перстень» — романтичний твір про польське повстання 1830-1831 років, спрямоване проти російської корони. На тлі протистояння польських повстанців з російськими військовими читачеві розповідають історію головних героїв, які, не зважаючи на важкі випробування, залишаюся люблячими, шляхетними та вірними своїм ідеалам. Завдяки динамічному сюжету та історичним паралелям із сучасністю, повість читається на одному диханні та глибоко резонує з переживаннями українського читача.
Також до книги увійшли твори «Мрія» і «Жива могила».
