Українська класика А5 (60*84/16)

Роман Володимира Винниченка «Сонячна машина» – один із найоригінальніших творів української літератури XX століття і перший український науково-фантастичний роман. Події розгортаються у Європі початку 1920-х років і пов’язані з винаходом загадкової машини, здатної забезпечити людство їжею завдяки сонячній енергії. Поява цього відкриття докорінно змінює звичний порядок життя та спричиняє гостру боротьбу за володіння новою силою, що може стати як порятунком цивілізації, так і причиною її занепаду.

Роман «Хмари» визначний представник української реалістичної прози другої половини ХІХ століття, присвячений життю української інтелігенції в умовах національного й культурного пригнічення. У центрі твору – духовні пошуки освічених українців, їхні ідейні суперечки та прагнення служити народові. Роман порушує проблеми національної свідомості, морального вибору та ролі інтелігенції в суспільстві.

Твір вирізняється реалістичним змалюванням середовища й психологічною переконливістю образів.

До збірки увійшли оповідання, у яких відтворено життя українського села кінця  ХІХ  століття,  моральні конфлікти та складні життєві обставини дітей і дорослих із народного середовища. Центральним твором є оповідання «Каторжна» – трагічна історія дівчини, позбавленої родинного тепла й людського співчуття, що розкриває проблему жорстокості та духовної самот- ності людини.

Оповідання  «Сестриця  Галя»,  «Ксеня»,  «Грицько»,

«Украла», «Кавуни», «Сам собі пан», «Без хліба», «Екзамен», «Непокірний», «Панько», «Батько та дочка» висвітлюють різні сторони народного життя – працю і злидні селян, дитячі переживання, моральний вибір і прагнення людської гідності. Збірка репрезентує зразки української реалістичної прози кінця ХІХ століття.

До книги увійшли поетичні шедеври, які принесли П. Тичині визнання як геніальної особистості на міжнародному рівні. Повністю друкуються за оригіналами рукописів та першодруків тексти творів, які за тоталітарного режиму зазнавали редагувань або й вилучень з літературно-наукового обігу. Першою подається недрукована за життя поета збірка «Панахидні співи», яка вважалася втраченою, а «Соняшні кларнети», «Плуг», «Замісць сонетів і октав», «Вітер з України» – це ті книжечки, що прославили українського автора у слов’янському світі. Твори, які не включалися автором до збірок, подаються в окремому розділі «Поза збірками».
Назва книжки «До кого говорить?» – це перший рядок із недрукованого за життя вірша П. Тичини, написаного орієнтовно всередині 1920-х років, коли компартійний лідер республіки В. Я. Чубар піддав його критиці за «протягування націоналістичного дурману в літературу».

Повість «Розсудили» Михайло Петрович Старицький репрезентує соціально-психологічну прозу української літератури другої половини ХІХ століття. У творі змальовано життя селянської громади в умо- вах матеріальної скрути та соціальної нерівності, що зумовлюють загострення міжособистісних конфліктів. Письменник досліджує механізми функціонування громадського «суду» й виявляє його моральну неспро можність, протиставляючи формальне розв’язання суперечок глибинним етичним колізіям. Твір порушує проблему відповідальності спільноти за долю індиві- да та утверджує ідею неминучості вищого, позалюдського суду.

«Місто» Валер’яна Підмогильного перший повноцінний урбаністичний роман в українській літературі. У центрі твору – історія сільського юнака Степана Радченка, який приїздить до Києва з наміром здобути освіту й підкорити велике місто.

Поступово герой долає матеріальні труднощі, входить у культурне середовище столиці та переживає складний процес внутрішнього становлення. Місто постає не лише місцем дії, а  й  особливою  силою, що змінює людину, випробовує її прагнення та моральні засади.

Автобіографічна повість, створена на основі досвіду автора в сербському полоні під час Першої світової війни. У центрі твору — група військовополонених, яких у складі масового етапу женуть через засніжені албанські гори. Сюжет зосереджений на долі семи вцілілих, що проходять межові фізичні й духовні випробування. Твір поєднує експресіоністичну поетику з антивоєнною ідеєю та осмислює проблему збереження людяності в умовах крайнього страждання.

У виданні зібрано основні новелістичні книжки Василя Стефаника: «Синя книжечка», «Камінний хрест», «Дорога», «Моє слово», «Земля», — що репрезентують цілісний корпус його короткої прози кінця ХІХ – початку ХХ століття. Твори відтворюють трагедію селянського буття, досвід еміграції, соціального зламу та граничні стани людської психіки.

Видання адресоване широкому колу читачів, студентам, викладачам і дослідникам української літератури.

Основи суспільності — соціально-психологічна повість Івана Франка, написана на основі реальних матеріалів кукізовського судового процесу 1889 року. Твір репрезентує художнє осмислення кримінального злочину як вияву глибокої моральної деградації панівних верств суспільства. Франко поєднує елементи детективного сюжету з глибоким психологічним аналізом, значну увагу приділяючи підсвідомим мотивам вчинків, внутрішнім конфліктам персонажів, темі батьковбивства та суспільної несправедливості.

Повість є важливим зразком пізнього реалізму Франка з виразними елементами психологізму й соціальної критики.

До збірки увійшли різнопланові тексти письменника — «Сойчине  крило»,  «Маніпулянтка», «Терен у нозі», «На дні», «Панталаха», «Boa constrictor», — що представляють різні грані Франкової прози: від лірично-інтимної сповіді до соціально загострених психологічних драм. У центрі цих творів — внутрішній світ людини, її глибинні переживання, невидимі конфлікти та моральні вибори. Герої стоять на межі — між любов’ю і самотністю, гідністю і зневірою, пристрастю і розпачем.

Видання покликане продемонструвати актуальність і універсальність ідей, які Іван Франко досліджував у своїх творах.

«Чорна рада» Пантелеймона Куліша — перший історичний роман в українській літературі, присвячений подіям Ніжинської чорної ради 1663 року.

Твір репрезентує добу Руїни як період політичного розколу, соціальних протиріч і зовнішнього втручання, поєднуючи документальну основу з художнім узагальненням. Куліш досліджує проблеми національної ідентичності, влади, морального вибору та суспільної відповідальності, формуючи концепцію української історії, що й нині зберігає свою актуальність.

Збірка драматичних творів Григорія Квітки-Основ’яненка представляє три знакові п’єси митця: «Бой-жінка», «Сватання на Гончарівці» та «Щира любов, або Милий дорогше щастя».

У цих творах автор поєднує народний гумор і яскраві побутові сцени з глибоким розумінням людських почуттів. Від ранньої сатиричної комедії до зворушливих драм про кохання і честь постає шлях становлення української сцени XІX століття, яка вперше заговорила живою мовою народу.

До збірки увійшли два прозові твори Михайла Старицького: «Облога Буші» та «Заклятий скарб».

Повість «Облога Буші» відтворює події оборони подільського містечка в часи Хмельниччини та зосереджується на темах мужності й самопожертви. У «Заклятому скарбі» поєднано елементи легенди, пригоди та етнографічних спостережень.

«Камінна душа» — пристрасна й психологічно насичена повість про Марусю, молоду попадю, яка не знаходить щастя у шлюбі та прагне справжнього кохання. У гірській Криворівні її доля переплітається з небезпечним і харизматичним опришком Дмитром Марусяком. Їхній зв’язок стає зіткненням мрій, стихій і людських слабкостей. Хоткевич майстерно відтворює атмосферу Гуцульщини, її побут, поезію гір і драму людських сердець, що прагнуть волі, навіть коли ціна за неї надто висока.