Усі товари
Що штовхає людство в прірву? Ми всі це бачимо й відчуваємо. Але чи хтось справді намагається зупинити?
«Приховане близько» – незалежне продовження «Тайммена». Троє підлітків – Ткарій, Арина й Леона – отримують шанс змінити світ, де влада, технології й божества злилися в єдиний механізм контролю. Та перш ніж врятувати майбутнє, їм доведеться зрозуміти, хто вони – і що насправді приховано близько.
А все почалося зі «Сповіді боржниці». Танлія – боржниця. Щоб отримати свободу, вона змушена виконувати накази державної системи. Але що ховається за кредитами? І чи не прагнуть сильні світу цього відродити рабство – під новим обличчям?
Дві історії. Один всесвіт.
Ця книга точно не залишить вас байдужими – і це я вам як автор обіцяю.
Головні герої роману Олекса та Юстина, закохавшись, втрачають одне одного через окупацію совітами Західної України в 1939-у році. Починається страшна боротьба українського народу з окупантами: спершу з совітами, а потім фашистами, які тиснуть з усіх сторін. І навіть після закінчення Другої світової війни ОУН-УПА продовжує боротися з сталінсько-більшовицьким режимом.
Довгі роки національно-визвольної боротьби українців (1939–1962 рр.) тісно переплітаються з долями головних героїв.
Що буде найважливішим для всього людства, коли прогрес досягне можливості проходити крізь червоточини? Вивчення історії, у її справжньому вигляді! Та проникаючи у минуле, ми ризикуємо змінити сьогодення. Але хто не ризикує, той... А можливо, історія вже змінена...
Після того, як я вивіз дорогоцінний корал з острова Окінава, обдуривши японську систему контролю; пошив у дурні контролерів в аеропорту Дар-ес-Саламу; залишив з носом поліцейських Домініканської Республіки, які проводжали мене на літак в товаристві службового собаки; провіз заборонені речовини через аеропорти Брюсселю та Амстердаму, я вирішив, що можу вивезти будь-що і будь-звідки та привезти це будь-куди. Зустрівши у Боготі мою колумбійську квітку Даніелу, я збагнув, що можливість бачитись з нею частіше, ніж раз на рік, напряму залежить від моїх статків. Так я опинився на стежці смарагдового бізнесу.
У Колумбії добувають 80% від усіх смарагдів у світі. Колумбійські смарагди найкращі, вони утворюються за температури до 800 градусів Цельсія, замбійські, наприклад, 1000–1200 градусів, тому замбійські крихкі. У смарагді є вкраплення — чорні або білі, не буває натуральних смарагдів без прожилків. Ручний спосіб добування найнадійніший, бо коли застосовують динаміт, багато смарагдів пошкоджується. Знайти «гніздо», з якого ростуть смарагди в один бік, — це велика удача. Найкращі смарагди добувають на шахтах Чиворо та Музо.
Одна обкладинка – дві історії. Перша про хлопця, з якого знущаються через вроджену ваду. Проте все змінюється, коли в траві під осокорами він знаходить Предмет, з яким його вада стає невидимою для інших. Друга – про соціопатичного чоловіка, який не памятає свого минулого і сахається людей. Утім, доля дарує нагоду змінитися і повернути собі себе. Історії, що відгукнуться кожному, хто бодай раз стояв наскрізь самотній посеред глухого та сліпого світу
Марта живе на кладовищі серед могил – вона боїться власної тіні та себе самої. Анжелка продає своє тіло чоловікам, аби не померти з голоду. В окопі на передовій ще жевріє чоловіче життя, та війна поволі його стирає. Агапка тікає від вовків та смерті – в її грудях рак, він клешнями обтинає її плоть. Васька блукає покинутими місцями, слухає забуті байки та мріє про життя, яке ніколи для нього не настане. Гудуть терикони, розпускається герань і повітря стигне жасмином – а безголові Ісусики на цвинтарях й досі мовчать. Та хтось має розповісти їхню молитву… Ця книга про біль, який ховається у тіняві людських облич. І про життя, яке попри все – проростає знов.
Два роки повномасштабної війни....
Хтось був в депресії, хтось пішов добровольцем, хтось знайомий чи незнайомий загинув і вже в домовині.
Цей період це пошук себе самого в нових обставинах нашого часу. В збірці зібрані вірші та оповідання, есе саме за цей період. Це час коли я шукав видавця, брав участь в конкурсах, безуспішно чи ні та вони мають право на життя.
Тому відкриваю вам свій світ тем любові, війни, переживань та роздумів. це квінтесенція думок всіх і кожного за цей період часу. Герої та антагоністи відомі всі, навіть сучасний інформаційний потік не завадить це визначити.
«Перетин шляхів» – повість у жанрі детективного трилера про життя, яке приховане від очей суспільства і базується на основі реальних подій. «Лихі 90-ті» когось піднесли до «небес», а когось позбавили життя, комусь відкрили грошові потоки, а комусь поламали життя, хтось виявився власником дорогих вілл, а хтось виявився викинутим на вулицю. Діти вулиці «лихих 90-х» герої цієї повісті. Работоргівля і банди, кохання і відданість, відчай і помста... і вихід із небезпечних та безвихідних ситуацій...
Героїні цієї повісті здавалося, що зло завжди переслідувало її з самого дитинства. Втративши батьків, вона постійно намагалася втекти від зла. Її гнали в невідомість несправедливість та відчай, страхи та безсилля, нерозуміння та самотність. Удари життя були нещадні. Її шлях перетинався з багатьма людьми – друзями і недругами. Але перетин з однією Особистістю був особливим...
Смерть – поняття відносне. У ті події, до смерті, може втрутитися хтось і запобігти їй. Але це не означає, що її не було. Якби смерті не було, то він би не дізнався, що вона була, і не зміг би її запобігти. Тому спочатку – першопричина, а потім – причинно-наслідковий зв’язок...
Новий роман-трилогія «Літописець. Щоденник доктора Котова» це детектив. Він висвітлює низку пов’язаних між собою злочинів, що відбулися в 1890 – 1891 роках, розкриття яких виявилося непосильним для імператорської розшукової поліції. Справа зрушила з місця в руках сусіда постраждалої сім’ї – генерала поліції у відставці пана Котова, який взявся за ведення приватного розслідування разом зі своїм сином – лікарем.
Вкрадені злочинцями з домашнього музею предмети старовини стають зачіпкою у проясненні таємниці, яка ховалася кілька тисячоліть у напівзасипаній печері неподалік долини, яка звалася бедуїнами Палестини Беер-Шева, що означало «Колодязь клятви». Третя історія з щоденника не випадково названа доктором Котовим «Сітка павука». Нове полювання за стародавніми реліквіями почалося після того, як була закінчена розгадка палестинських табличок з клинописом, знайдених в 1889 році, і зроблено науковий висновок про те, що це дійсно глиняна бібліотека Авраама. Шпигунська агентурна мережа, сплетена старим і дуже досвідченим резидентом однієї з кращих розвідок світу, діяла зухвало і стрімко, не зупиняючись ні перед чим. За глиняними скарбами потягнувся довгий кривавий слід...
Новий роман-трилогія «Літописець. Щоденник доктора Котова» це детектив. Він висвітлює низку пов’язаних між собою злочинів, що відбулися в 1890 – 1891 роках, розкриття яких виявилося непосильним для імператорської розшукової поліції. Справа зрушила з місця в руках сусіда постраждалої сім'ї – генерала поліції у відставці пана Котова, який взявся за ведення приватного розслідування разом зі своїм сином – лікарем.
Вкрадені злочинцями з домашнього музею предмети старовини стають зачіпкою у проясненні таємниці, яка ховалася кілька тисячоліть у напівзасипаній печері неподалік долини, яка звалася бедуїнами Палестини Беер-Шева, що означало «Колодязь клятви».
Друга історія названа автором щоденника «Куля скарабея». Вона направляє читача в далеку подорож за доказами того, що знайдена у 1889 році печера із таємною схованкою була використана саме біблійним Авраамом та його літописцем. Дивні події в дорозі і нові злочини, що відбулися в Палестині, наштовхують друзів на слід того, кому стала відома таємниця стародавніх глиняних табличок, вкритих клинописом – це був слід дуже багатої людини…
Новий роман-трилогія «Літописець. Щоденник доктора Котова» це детектив. Він висвітлює низку пов’язаних між собою злочинів, що відбулися в 1890 – 1891 роках, розкриття яких виявилося непосильним для імператорської розшукової поліції. Справа зрушила з місця в руках сусіда постраждалої сімїї – генерала поліції у відставці пана Котова, який взявся за ведення приватного розслідування разом зі своїм сином – лікарем.
Вкрадені злочинцями з домашнього музею предмети старовини стають зачіпкою у проясненні таємниці, яка ховалася кілька тисячоліть у напівзасипаній печері неподалік долини, яка звалася бедуїнами Палестини Беер-Шева, що означало «Колодязь клятви».
Першим своїм записам доктор Котов В.Л. дав назву «Удар скорпіона». Ця історія знайомить читача зі злочинною стороною життя столичного міста та занурює у таємничу історію стародавнього сходу, здуваючи пилюку часу зі скарбів неймовірної цінності. При викраденні цих скарбів було вбито індуса, слугу колишнього чиновника посольства Британської імперії. Яка була справжня мета вчиненого злочину? Батько та син Котови виходять на слід злочинця, який володів особливим ударом ножа…
Олекса Сирота, щойно демобілізований «дворічник», запрошується на роботу в столичному кримінальному розшуку. Справа, яку йому довелося розслідувати на самому початку (загибель студента-іноземця), з першого погляду виглядала як нещасний випадок, але після з’ясування деяких дуже неприємних обставин ледь не обернулася міжнародним дипломатичним скандалом, підривом підвалин радянської зовнішньої політики і дуже печальними перспективами для кар’єр багатьох високопоставлених товаришів.
Ця справа була незручною вже тому, що не мала аналогів чи не у всій історії радянської міліції. Відтак і підхід до розслідування мав бути нетрадиційним. Саме таким, з яким міг впоратися наш герой, випускник філософського факультету Київського Університету.
Загиблий був небожем впливового політичного діяча т. зв. «третього світу», прозваного за його імперські замашки «містечковим Чингізханом». Тому ще до закінчення слідства справа була засекречена на найвищому державному рівні. І тільки зараз, 50 років по тому автори змогли винести на загал всі таємниці цієї загадкової історії.
В центрі Києва, майже під вікнами кабінету начальника Київського карного розшуку знаходять покійника – злодія-кватирника на прізвисько Кіціус. Розслідувати причину загибелі Кіціуса доручено інспекторові Олексі Сироті. З одержаної з різних джерел інформації випливає, що це не нещасний випадок і не зведення порахунків у кримінальних колах. Найреальніше – злодій під час грабунку, як то кажуть, опинився не в той час і не в тому місці.
Однак з’ясувалося, що до злочину причетні представники т. зв. номенклатури, тому слідство справи про вбивства вище керівництво «спустило на гальмах».
Втім, закон бумеранга ніхто не скасовувати і вбивцю чекає кара, хоча й в несподіваний спосіб.
Детективний роман «Оманливий спокій Багдаду» – чергова розповідь книжково-кінематографічного серіалу «Інспектор і кава» або «Київський детектив у стилі ретро». Дія цього твору, як і попередніх, відбувається у Києві в 70-х роках минулого ХХ століття. Головні герої серіалу – інспектор карного розшуку столичної міліції капітан Олекса Сирота та його вчитель і начальник підполковник Іван Борисович на прізвисько Старий – зіткнулися з загадковими і жорстокими вбивствами, аналогів яким не пригадували навіть ветерани кримінального розшуку. І ще одна дивна обставина: КДБ, що зазвичай пильно контролював усі міліцейські розслідування резонансних кримінальних справ, цього разу демонстративно самоусунувся. Одразу після завершення справи були суворо засекречені навіть згадки про неї у міліцейських звітах. Слідчі матеріали почасти знищили, а решту вивезли в Москву, де вони зникли у бездонних архівах союзного МВС. Відтак авторам роману, відомим українським письменникам Валерію і Наталі Лапікурам довелося у прямому розумінні цього слова по крихтах відтворювати складну картину тих уже далеких подій.
У повісті «Близнята» (друкується в українському перекладі відомого майстра слова Леоніда Смілянського) Шевченко провів свого роду педагогічний експеримент, узалежнивши долю двох братів від освіти та відповідного середовища. Любовно змальовано старосвітське хутірське життя та давні шкільні звичаї. У творі також відбилися враження від перебування поета на засланні. Текст доповнюють вступна стаття і вперше настільки докладні коментарі Олександра Бороня.
Розраховано на широке коло читачів.
До видання увійшло три твори видатного українського письменника-модерніста Михайла Коцюбинського: повість «Fata morgana», новела «Сміх», новела «Intermezzo». Центром уваги та інтересу письменника є події революції 1905-1907 років.
Повість «Fata morgana» зображує долю селянства на рубежі 19-20 століть, розкриваючи передумови революційних подій та їх наслідки. Повість написана в період творчих пошуків письменника. У ній чудово видно перехід манери письма Коцюбинського від реалізму до імпресіонізму. Характерною для імпресіонізму є і композиційна будова, організаційним чинником якої є «настроєвість», відповідно головне місце посідає не розвиток подій, а бачення їх різними персонажами.
У новелі «Сміх» описується епізод з життя родини адвоката, що переховується у своєму будинку під час революційних подій і розгулу чорносотенців. Майстерною рукою автор зображує міську інтелігенцію, яка бореться за права пригнічених, але, в той же момент, не усвідомлює глибину соціальної прірви та загрозу вибуху, що назріває в суспільстві.
Новела «Intermezzo» — яскравий зразок імпресіоністичного письма Коцюбинського. Автор вміло «переломлює» зображуване крізь призму внутрішніх переживань оповідача. Поїздка до маєтностей Євгена Чикаленка, яка описана в новелі, відбувається після революційних подій 1905-1907 років. Текст є, у певному сенсі, актом терапії й рефлексій дійсності, які були описані в попередніх творах.
Твори розміщені послідовно до внутрішнього часопростору сюжету.
Михайло Коцюбинський написав повість «Тіні забутих предків» під враженням від перебування на Гуцульщині у 1911 році.
У творі розкривається історія кохання гуцулів Івана й Марічки з родин, що давно ворогують. Автор яскраво змальовує гуцульські побут і фольклор.
Також до книги увійшла повість «Дорогою ціною», в якій дія відбувається у 1834-1836 роках, коли вже була ліквідована Задунайська Січ і в Україні існувала панщина.
До збірки увійшли різнопланові тексти письменника — «Сойчине крило», «Маніпулянтка», «Терен у нозі», «На дні», «Панталаха», «Boa constrictor», — що представляють різні грані Франкової прози: від лірично-інтимної сповіді до соціально загострених психологічних драм. У центрі цих творів — внутрішній світ людини, її глибинні переживання, невидимі конфлікти та моральні вибори. Герої стоять на межі — між любов’ю і самотністю, гідністю і зневірою, пристрастю і розпачем.
Видання покликане продемонструвати актуальність і універсальність ідей, які Іван Франко досліджував у своїх творах.
Повість «Для домашнього огнища» — це драма родинних стосунків, побудована на зовнішньому спокої та внутрішній кризі. Головний герой — Антін Ангарович, офіцер, який після багаторічної військової служби повертається додому до люблячої дружини Анелі та дітей. На перший погляд — ідеальна родина, зворушлива зустріч, тепло домашнього вогнища. Та за видимим добробутом і любов’ю ховається щось невимовне. Згодом герой починає відчувати тривогу й сумніви, які руйнують ідилію. Його спокій роз’їдають незрозумілі натяки, поведінка дружини, дорогі речі, які з’явилися без зрозумілих пояснень, — і врешті виявляється гірка правда.
Франко майстерно розкриває тему морального компромісу, внутрішньої чесності, боротьби між зовнішнім благополуччям і гідністю. Твір гостро соціальний, але водночас глибоко особистий.
Роман ставить перед читачем вічне питання: чи варте щастя жертви правди?
«Народні оповідання» є своєрідною книгою українського народного життя напередодні реформи 1861 року.
Цей роман виник із випадкової розмови: мандруючи Полтавщиною Панас Мирний почув історію про в минулому заможного селянина Василя Гнидку, котрий очолив банду розбійників. Вражений постаттю розбійника, автор пише повість «Чіпка», яка згодом розширюється у майже столітню історію українського села. Твір розкриває тогочасну дійсність у всіх її складнощах і суперечностях та стає першим зразком епопеї в українській літературі.
Центральна постать твору Чіпка Варениченко, як і його прообраз, — потенційно добра, чесна й працьовита людина. Він готовий постояти не лише за себе, а й відстоювати інтереси громади. Але через системну жорстокість і несправедливість, з якою постійно зіштовхується герой, він не здатен знайти справжні шляхи боротьби проти своїх кривдників. Це калічить душу головного героя, а притаманне йому бунтарство скочується в злодійство.
