Усі товари
До видання увійшло три твори видатного українського письменника-модерніста Михайла Коцюбинського: повість «Fata morgana», новела «Сміх», новела «Intermezzo». Центром уваги та інтересу письменника є події революції 1905-1907 років.
Повість «Fata morgana» зображує долю селянства на рубежі 19-20 століть, розкриваючи передумови революційних подій та їх наслідки. Повість написана в період творчих пошуків письменника. У ній чудово видно перехід манери письма Коцюбинського від реалізму до імпресіонізму. Характерною для імпресіонізму є і композиційна будова, організаційним чинником якої є «настроєвість», відповідно головне місце посідає не розвиток подій, а бачення їх різними персонажами.
У новелі «Сміх» описується епізод з життя родини адвоката, що переховується у своєму будинку під час революційних подій і розгулу чорносотенців. Майстерною рукою автор зображує міську інтелігенцію, яка бореться за права пригнічених, але, в той же момент, не усвідомлює глибину соціальної прірви та загрозу вибуху, що назріває в суспільстві.
Новела «Intermezzo» — яскравий зразок імпресіоністичного письма Коцюбинського. Автор вміло «переломлює» зображуване крізь призму внутрішніх переживань оповідача. Поїздка до маєтностей Євгена Чикаленка, яка описана в новелі, відбувається після революційних подій 1905-1907 років. Текст є, у певному сенсі, актом терапії й рефлексій дійсності, які були описані в попередніх творах.
Твори розміщені послідовно до внутрішнього часопростору сюжету.
До збірки увійшли різнопланові тексти письменника — «Сойчине крило», «Маніпулянтка», «Терен у нозі», «На дні», «Панталаха», «Boa constrictor», — що представляють різні грані Франкової прози: від лірично-інтимної сповіді до соціально загострених психологічних драм. У центрі цих творів — внутрішній світ людини, її глибинні переживання, невидимі конфлікти та моральні вибори. Герої стоять на межі — між любов’ю і самотністю, гідністю і зневірою, пристрастю і розпачем.
Видання покликане продемонструвати актуальність і універсальність ідей, які Іван Франко досліджував у своїх творах.
Повість «Для домашнього огнища» — це драма родинних стосунків, побудована на зовнішньому спокої та внутрішній кризі. Головний герой — Антін Ангарович, офіцер, який після багаторічної військової служби повертається додому до люблячої дружини Анелі та дітей. На перший погляд — ідеальна родина, зворушлива зустріч, тепло домашнього вогнища. Та за видимим добробутом і любов’ю ховається щось невимовне. Згодом герой починає відчувати тривогу й сумніви, які руйнують ідилію. Його спокій роз’їдають незрозумілі натяки, поведінка дружини, дорогі речі, які з’явилися без зрозумілих пояснень, — і врешті виявляється гірка правда.
Франко майстерно розкриває тему морального компромісу, внутрішньої чесності, боротьби між зовнішнім благополуччям і гідністю. Твір гостро соціальний, але водночас глибоко особистий.
Роман ставить перед читачем вічне питання: чи варте щастя жертви правди?
«Народні оповідання» є своєрідною книгою українського народного життя напередодні реформи 1861 року.
Цей роман виник із випадкової розмови: мандруючи Полтавщиною Панас Мирний почув історію про в минулому заможного селянина Василя Гнидку, котрий очолив банду розбійників. Вражений постаттю розбійника, автор пише повість «Чіпка», яка згодом розширюється у майже столітню історію українського села. Твір розкриває тогочасну дійсність у всіх її складнощах і суперечностях та стає першим зразком епопеї в українській літературі.
Центральна постать твору Чіпка Варениченко, як і його прообраз, — потенційно добра, чесна й працьовита людина. Він готовий постояти не лише за себе, а й відстоювати інтереси громади. Але через системну жорстокість і несправедливість, з якою постійно зіштовхується герой, він не здатен знайти справжні шляхи боротьби проти своїх кривдників. Це калічить душу головного героя, а притаманне йому бунтарство скочується в злодійство.
«Чорна рада» Пантелеймона Куліша — перший історичний роман в українській літературі, присвячений подіям Ніжинської чорної ради 1663 року.
Твір репрезентує добу Руїни як період політичного розколу, соціальних протиріч і зовнішнього втручання, поєднуючи документальну основу з художнім узагальненням. Куліш досліджує проблеми національної ідентичності, влади, морального вибору та суспільної відповідальності, формуючи концепцію української історії, що й нині зберігає свою актуальність.
Збірка драматичних творів Григорія Квітки-Основ’яненка представляє три знакові п’єси митця: «Бой-жінка», «Сватання на Гончарівці» та «Щира любов, або Милий дорогше щастя».
У цих творах автор поєднує народний гумор і яскраві побутові сцени з глибоким розумінням людських почуттів. Від ранньої сатиричної комедії до зворушливих драм про кохання і честь постає шлях становлення української сцени XІX століття, яка вперше заговорила живою мовою народу.
П’єса «За двома зайцями» — це класична українська комедія, що висміює людську жадібність, лицемірство та гонитву за легким збагаченням.
Головний герой, Свирид Голохвостий, — марнотратний і легковажний цирульник, який збанкрутував через свою любов до розкішного життя. Щоб урятувати своє становище, він вирішує одружитися з багатою, але негарною дівчиною Пронею Сірко. Водночас він намагається звабити бідну, але красиву Ганну, не підозрюючи, що його хитрощі розкриються. У підсумку Голохвостий залишається ні з чим, втрачаючи і гроші, і кохання.
П’єса наповнена колоритним гумором, яскравими персонажами та сатиричним зображенням міщанського суспільства. Вона залишається актуальною й сьогодні, адже висміює вічні людські пороки та нагадує, що гонитва за вигодою часто завершується провалом.
До збірки увійшли два прозові твори Михайла Старицького: «Облога Буші» та «Заклятий скарб».
Повість «Облога Буші» відтворює події оборони подільського містечка в часи Хмельниччини та зосереджується на темах мужності й самопожертви. У «Заклятому скарбі» поєднано елементи легенди, пригоди та етнографічних спостережень.
«Сині етюди» — збірка прозових творів Миколи Хвильового, що була опублікована в 1923 році. ЇЇ поява була сприйнята тогочасними критиками, як явище новаторське і знакове. Новели прозаїка приваблювали не лише тематичною злободенністю, а й стильовою, мистецькою самобутністю, засвідчували утвердження нової манери письма.
До збірки увійшли новели: «Вступна новела», «Життя», «Колонії, вілли», «Редактор Карк», «Кіт у чоботях», «Юрко», «На глухім шляху», «Солонський Яр», «Шляхетне гніздо», «Синій листопад», «Чумаківська комуна», «Бараки, що за містом», «Свиня», «Кімната. Ч.2», «Легенда», «Дорога й ластівка».
Майк Йогансен у своєму романі «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію» створює унікальний синтез травелогу, пародійного рицарського роману та експериментальної прози. Цей твір не просто розповідає про подорож головних героїв українськими степами — він грається з жанровими традиціями, змінюючи перспективу і очікування читача.
Цей твір можна читати на кількох рівнях: як веселу іронічну пригоду або як складний літературний експеримент, що підриває класичні уявлення про роман. Це один із найцікавіших зразків української модерністської прози 1920-х років, у якому автор майстерно поєднує традицію, авангард і гру з реальністю.
«Камінна душа» — пристрасна й психологічно насичена повість про Марусю, молоду попадю, яка не знаходить щастя у шлюбі та прагне справжнього кохання. У гірській Криворівні її доля переплітається з небезпечним і харизматичним опришком Дмитром Марусяком. Їхній зв’язок стає зіткненням мрій, стихій і людських слабкостей. Хоткевич майстерно відтворює атмосферу Гуцульщини, її побут, поезію гір і драму людських сердець, що прагнуть волі, навіть коли ціна за неї надто висока.
Проза Косинки відзначається правдивістю й гостротою відтворюваних життєвих конфліктів. Попри накинуті радянською ідеологією стереотипи, які на той час домінували у літературі — надавати перевагу суспільним класовим інтересам перед особистим, — письменник на перший план поставив людину, її проблеми й турботи, мораль, внутрішній світ, утвердження засад вселюдського гуманізму.
Стиль прози Григорія Косинки можна визначити як органічне поєднання елементів імпресіонізму, експресіонізму та революційного романтизму.
Дане видання містить дві збірки новел: «На золотих Богів» (Київ, 1922) та «Серце» (Київ, 1933).
«На золотих Богів» — перша самостійна добірка новел, яка зробила Косинку найчитабельнішим письменником свого часу.
Збірку «Серце» було підготовлено до друку, та через цензуру заборонено.
Письменника розстріляли 15 грудня 1934 року. Реабілітовано 19 жовтня 1957 року посмертно.
