Екологічний вимір держави добробуту

  У монографії досліджено сучасні тренди трансформації держави добробуту в контексті якості інститутів, екологічної культури та доступності блага «чиста екологія», що стає новою формою егалітарності. Підтверджено гіпотезу про те, що суспільне благо «чисте довкілля» не є винятково втіленням преференцій економічних агентів з високим рівнем доходів, оскільки висока якість інститутів уможливлює реалізацію екологічних програм та регуляторну ефективність на довгострокову перспективу. Доведено, що в країнах з якісними інститутами високий тягар екологічного регулювання не впливає на конкурентоспроможність національних економік, а екологічна освіта стає важливим чинником прогресу нової держави добробуту.  

Для науковців, працівників органів державної влади та місцевого самоврядування, викладачів, аспірантів, студентів економічних спеціальностей та усіх, хто цікавиться проблемами екологізації та розвитку держав добробуту у ХХІ столітті.