Монографію присвячено визначенню принципів еволюції формотворчих стратегій архітектурного дизайну постмодернізму як культурно-історичної реальності. Дизайн і архітектура тяжіють до співтворчості, тому в сучасній

«нелінійній» архітектурі будинки трансформуються в дизайн-об’єкти. Під час взаємодії цих видів проєктної діяльності здійснюється теоретичний і практичний симбіоз мистецьких практик, які перетворюються на діалог, а також на семіологічні та просторово-предметні форми образної мови.

Дослідження комплексно розкриває мистецькі настанови дизайну архітектурного середовища в контексті постмодернізму, зокрема адгокізм, алюзіонізм, полісемантичний еклектизм, інтуїтивізм, іронізм, декомпозицію та метафоричну трансформацію, подвійне кодування, нелінійний пластицизм і біоморфізм. У роботі визначено та осмислено формотворчі стратегії дизайну архітектурного середовища доби постмодернізму, зокрема еклектизм, деконструкцію, віталізм, нелінійне формотворення; розкрито комп’ютерні експлікації формотворення в дизайні архітектурного середовища постмодернізму. Схарактеризовано відповідність різновидів постмодерного інсталяціонізму основним етапам розвитку постмодернізму.

Монографія призначена усім, хто цікавиться теорією та історією дизайну, мистецтва й архітектури, сучасними методиками та проєктними практиками в дизайні та архітектурі, а також здобувачам освіти за спеціальністю 022 — Дизайн.