Історія. Культура. Мистецтво офсетний
Колективна монографія представляє комплексне дослідження сучасної культурології, інтегруючи теоретичні засади з практичним осмисленням ключових тенденцій української гуманістики. Видання висвітлює міждисциплінарний характер галузі, значення історичної спадщини та вектори культурного розвитку в умовах глобальних і національних викликів. Автори – провідні українські науковці – пропонують багатогранний аналіз актуальних проблем, сприяючи формуванню критичного мислення та академічного діалогу.
Книга є цінним джерелом для дослідників, викладачів, студентів і всіх, хто прагне глибшого розуміння сучасних гуманітарних процесів та наукових дискусій.
У підручнику подано теоретичний і фактологічний матеріал, потрібний для вивчення низки навчальних дисципліни історико-культурологічного циклу. Розкрито зміст усіх теоретичних аспектів виникнення та еволюції культури США та Канади, важливу роль відведено парадигмальному підходу до її розуміння, послідовно висвітлено історію її поступу відповідно до змін культурно-історичних епох. Видання побудоване за хронологічно-проблемним принципом (з виділенням окремого теоретичного розділу). Кожен тематичний блок, окрім текстової частини, містить ілюстровані схеми, які максимально унаочнюють, деталізують навчальний матеріал, а отже, сприяють процесу його розуміння та опанування.
Ґрунтовно засвоїти навчальну дисципліну допоможуть додатки до основної частини підручника, зокрема й інтерактивні: тести, алфавітний довідник персоналій, QR-коди для візуалізації навчального матеріалу, що забезпечать користувачеві доступ до релевантних інформаційних ресурсів у глобальній мережі.
Видання рекомендовано для студентів (курсантів) різних спеціальностей, які вивчають дисципліни «Культурологія», «Всесвітня історія», «Історія зарубіжної культури», «Регіональна типологія культури», «Українська та зарубіжна культура» й інших, особливо таких галузей знань, як «Культура та мистецтво», «Гуманітарні науки», а також усіх тих, хто цікавиться теорією та історією культури.
У монографії презентовано авторську інтерпретацію «проблемного поля» культурології в контексті розвитку української гуманістики. До написання монографії авторку спонукало переконання у необхідності як систематизації, так і узагальнення розгалуженої проблематики вітчизняної культурології, активний розвиток якої спостерігаємо від 90-х років минулого століття.
Авторкою систематизовані та узагальнені наріжні ідеї метамодерністів. Освоєні ними ідеї, концепції, методи є ефективними та дозволяють досліджувати нову культуру в особистісному контексті. У монографії розкривається сучасний теоретико-методологічний стан української культурології, а також аргументується авторська модель витоків, сучасного стану та перспектив розвитку культурологічного знання.
Монографія розрахована на фахівців у галузі культурології, теорії та історії культури, проблем сучасної гуманістики, викладачів і студентів гуманітарних за- кладів вищої освіти та всіх, не байдужих до проблем української культури.
Дослідження, ідентифікація та збереження історико-культурної спадщини є одним із пріоритетних напрямків діяльності Науково-дослідного інституту українознавства КНУ імені Тараса Шевченка. Монографія присвячена вивченню пам’яток підводної спадщини, що розташовані в територіальних водах України та пов’язані з подіями Східної (або Кримської) війни 1853–56 років. Автор узагальнює результати українських підводних археологічних розвідок на Чорноморському шельфі – як тих, у яких безпосередньо брав участь (до 2014 року), так і тих, звіти про які ним було опрацьовано. Описуються артефакти, підняті з затонулих британських кораблів. У роботі використана значна кількість науково-історичних та архівних джерел, фотоматеріали експедицій, популярна література. Доступне викладення історичного фактажу робить монографію корисною для всіх, кого цікавить історія підводних досліджень, а огляд кораблетрощ середини ХІХ ст. – для дайверів-любителів і професійних археологів.
Книга присвячена важливому аспекту історії України та Центрально-Східної Європи часів Другої світової війни і нацистської окупації — співучасті місцевого християнського населення у переслідуванні, пограбуванні й убивствах їхніх єврейських сусідів у лавах допоміжної поліції, самоврядування, поліції безпеки та СД на території українсько-російсько-білоруського пограниччя. На основі вивчення широкого переліку джерел автор висвітлює мотивації, якими могли керуватися колаборанти у Шоа (Голокості). У монографії аналізується політична інструменталізація подій Шоа різними групами після 1945 р. — в тому числі путінським режимом під час гібридної (з 2014 р.) та повномасштабної (з 2022 р.) війни проти України. Вивчаючи матеріали усної історії, автор дослідив, як місцеве християнське населення пригадує події Шоа через багато десятиліть уже за відсутності єврейських сусідів. Видання рекомендоване для широкого кола читачів: науковців, викладачів, студентів, політиків, громадських діячів.
Редакція газети «Україна молода» пропонує Вашій увазі матеріали журналістських розслідувань, проведених у 2022-2024 роках, що стосуються приховування в Україні правди про злочини комуністичного тоталітарного режиму, зокрема і про Голодомор-геноцид українців 1932-1933 років.
Більше 100 років кремль приховує правду про масове винищення українців у XX ст., проводячи спеціальні операції, фальсифікуючи та приховуючи історичні матеріали, намагаючись ввести в оману світове товариство з метою уникнути відповідальності та зберегти російський фашизм.
У 1991 році Україна стала незалежною державою, однак московія не змирилася з таким розвитком історії. Революція гідності, яка відбулася у 2013-2014 рр. – стала найціннішим здобутком самовизначення української ідентичності, єдності української нації та відвернення від росії. Вигадавши ідеологему
«рускій мір», заперечуючи право на самостійність України, кремлівський диктатор розпочав у 2014 році війну проти України, тимчасово окупувавши АР Крим та частини Донецької і Луганської областей. Саме в цей час кремль активізував «п’яту колону», яка не лише підтримує російські наративи, направлені на знищення Української держави та української нації, а й фактично підтримує російську агресію.
Війна ніколи не починається сама по собі, їй завжди передує агресія в гуманітарній сфері, мета якої полягає у ліквідації національної ідентичності країни. Вирішивши, що спеціальна операція в гуманітарній сфері пройшла успішно, путін у лютому 2022 року заявив, що метою кремля є «денацифікація» та «демілітаризація» України, тобто знищення української нації та Української держави.
Як встановлено журналістськими розслідуваннями, діяльність «п’ятої колони» та агентури московії в гуманітарній сфері була направлена на збереження так званої «радянської історичної школи», недопущення розкриття злочинів комуністичного режиму, нав’язування суспільству подвійних стандартів, невиконання законів України та резолюцій Євросоюзу із вимогами надати правову оцінку злочинам комуністичного режиму, знищити фальшиві історичні наративи, які сфабриковані та поширюються для підтримки ідеології та виживання кремля. На неодноразові заклики громадськості до української влади, дотепер неприйнятий закон про кримінальну відповідальність за заперечення геноциду українців. Все це дає можливість антиукраїнським силам продовжувати діяльність на знищення Українського народу.
Перемога на полі бою можлива лише у разі перемоги українського суспільства у мовно-культурній війні, інформаційній війні, історичній війні та конфесійній. Історична місія України – вистояти та об’єднати демократичний світ у боротьбі з рашизмом.
Слава Україні!
Науковий збірник матеріалів Всесвітнього конгресу дослідників Голодомору-геноциду українців містить виступи, доповіді, статті, які розкривають найбільший злочин комуністичного тоталітарного режиму, вчиненого проти української нації у 1932–1933 роках. Опубліковані вибрані статті, підготовлені правниками, істориками, журналістами, військовими, психіатрами, правозахисниками, судовими експертами до 90-х роковин пам’яті жертв Голодомору. Також, до збірника додані комплексна судова історико-криміналістична експертиза кримінального провадження № 22019000000000309 та резолюція Конгресу
