Діловодство. Мовознавство. Журналістика. Риторика. Українська мова підручник
Описано комунікаційну історію розвитку суспільства. Висвітлено основи інформології, види, способи кодування й будову повідомлень масової інформації, її функціонування в суспільстві, особливості аналітико-синтетичного опрацювання, загальні й специфічні властивості інформації. Викладено основи теорії масової комунікації, керування нею в державі й теорію впливу. Описано теорії, моделі й типові задачі масової комунікації.
Для студентів, які навчаються за спеціальностями „Журналістика”, „Інформаційна, бібліотечна та архівна справа”, „Міжнародна інформація” і „Національна безпека”. Буде корисний аспірантам, докторантам, а також викладачам перелічених спеціальностей.
У підручнику висвітлено основні літературознавчі поняття, категорії, терміни в їх історичному розвитку й теперішньому стані. Вдосконалено принципово нову модель літературної генерики (жанристики), що витримала випробування часом і допомагає осмислити мистецтво слова як систему систем в об’ємних різноаспектних вимірах; значно розширено підрозділ про кіносценарій як міжисистемне явище, закорінене і в літературу. Уперше систематизовано наявні в соціальних мережах візуалізовані твори української літератури, що стануть у пригоді як літературо-, так і мистецтвознавцям у розгортанні порівняльних підходів, активізації курсових, дипломних, дисертаційних робіт, посиленні зацікавлення масової авдиторії. Наведено приклади такого міжмистецького порівняльного аналізу, як і комплексного розгляду власне літературних творів. Значну увагу приділено поетиці слова, віршуванню, проблемам стильової типологізації/індивідуалізації, варіативності можливих витлумачень тексту. Головний підхід — мистецька вартість. Саме тому задавнені кальковані поняття «художня література» та «художня мова» замінено на питомі — мистецька література, мистецька мова з відповідним коригуванням гнізда похідних термінів. Чимало новацій постало на основі викладацької практики автора.
У підручнику висвітлено основні літературознавчі поняття, категорії, терміни в їх історичному розвитку й теперішньому стані. Вдосконалено принципово нову модель літературної генерики (жанристики), що витримала випробування часом і допомагає осмислити мистецтво слова як систему систем в об’ємних різноаспектних вимірах; значно розширено підрозділ про кіносценарій як міжисистемне явище, закорінене і в літературу. Уперше систематизовано наявні в соціальних мережах візуалізовані твори української літератури, що стануть у пригоді як літературо-, так і мистецтвознавцям у розгортанні порівняльних підходів, активізації курсових, дипломних, дисертаційних робіт, посиленні зацікавлення масової авдиторії. Наведено приклади такого міжмистецького порівняльного аналізу, як і комплексного розгляду власне літературних творів. Значну увагу приділено поетиці слова, віршуванню, проблемам стильової типологізації/індивідуалізації, варіативності можливих витлумачень тексту. Головний підхід — мистецька вартість. Саме тому задавнені кальковані поняття «художня література» та «художня мова» замінено на питомі — мистецька література, мистецька мова з відповідним коригуванням гнізда похідних термінів. Чимало новацій постало на основі викладацької практики автора.
