Ярослава Матічин народилася і навчалася у Львові. З дитинства захоплювалася рідним містом, черпала сили у його древніх мурах. Виховання в галицькій родині передавало від покоління до покоління давні традиції, культурну спадщину, національний корінь і віру. Любов до Слова плекалася в педагогічній атмосфері і читання книжок було найцікавішою, найулюбленішою справою. І книжка завжди цінним і не завжди доступним подарунком. Ця «залежність» удосконалилася улюбленим жанром історичних пригод і мандрів різними часами й епохами.
Однак після закінчення школи обрала навчання у «Львівській політехніці» на факультеті економіки енергетики і праця в енергетичній компанії стала вибором у житті. Хоч книжки і далі продовжували займати панівне місце у часи дозвілля. І настав момент, коли шкільні твори, студентські вірші і безмежна кількість сюжетів, які жили у свідомості, раптом попросилися на папір. Перші спроби і перше сприйняття. Перші читачі і підтримка спонукали до творчої діяльності.
Чи можуть вживатися цифри і творчість? Взаємопов’язані істини, які дозволяють тримати баланс між реальністю і вигаданим світом. А ще коли з минулого «кличуть» голоси і просять нагадати чи розповісти правду про них світові? Коли кожна вуличка старовинного Львова намагається розповісти свої таємниці, коли кожна поїздка відкриває невигадані життєві історії – намагаєшся у цьому вирі інформації вивести свою сюжетну лінію і донести її до свого читача. Коли просиш у Бога доброї поради, відкривається «тунель просвітлення» і ти чітко усвідомлює-бачиш незвідані горизонти людських доль, які химерно переплітаються у часі і просторі. Тому й твори виходять містично-прогнозовані про майбутнє, які тісно переплетене з минулим.
Матічин Ярослава належить до Міжнародної асоціації письменників баталістів і мариністів, Української асоціації письменників. Є автором понад 13 книг: повість «Veritas» (2011р.), повість «Quo vadis, Львове?» (2012р.), повість «На війні як на війні» (2014р.), роман «Шляхами Первозванного» (2014р.), роман «Лицар крові, чи смертельне танго чуми»(2017р.), роман «Скарб тамплієрів» (2020р.), роман «Божий посланець» (2020р.), роман «Ніч дає пораду» (2020р.), роман «Чума у наших головах» (2020р.), роман «У всі часи були…» (2022р.), роман «…Війна і чума» (2022р.), повість «Анна крізь віки» (2023р.), повість «Замурована душа» (2023р.). Твори Ярослави Матічин сприймаються легко: вони цікаві, в них пульсує правда життя. Авторка друкується в періодичних виданнях, проводить презентації у львівських бібліотеках і школах; НТШ медичного університету, палаці Потоцьких, артцентрі Дзиґа, Гарнізонному храмі святих Петра і Павла, представляє свої твори на книжковій толоці – «Книжковий дворик» Любові Хомчак та проводить авторські сесії на форумі видавців у м. Львові, презентує свої твори в книгарні «Є» у Львові та Івано-Франківську. В Кам’янці-Подільському бере участь у громадському проєкті «Літературний туризм», виступає перед студентами Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, де головним лейтмотивом стали слова: «У всі часи була війна і чума, а перемагав Бог і любов». Учасниця літературних, мистецьких всеукраїнських та міжнародних конкурсів і фестивалів. Лавреат Всеукраїнського літературного конкурсу ім. Леся Мартовича, лавреат літературного конкурсу ім. Володимира Дроцика, нагороджена медаллю і посвідченням «За вірність заповітам Кобзаря», Почесною грамотою Українського фонду культури ім. Бориса Олійника. Ярослава Володимирівна активно веде громадську роботу. Проводить творчі зустрічі з військовослужбовцями Львівського гарнізону, курсантами Національної сухопутної академії ім. гетьмана Петра Сагайдачного, студентами та школярами, де неодноразово отримувала грамоти і подяки: за самовіддану літературну працю, спрямовану на розвиток української культури і духовності, справу патріотичного виховання молодого покоління, високу професійну майстерність та активну громадську позицію.
