Монографію присвячено визначенню принципів еволюції формотворчих стратегій архітектурного дизайну постмодернізму як культурно-історичної реальності. Дизайн і архітектура тяжіють до співтворчості, тому в сучасній
«нелінійній» архітектурі будинки трансформуються в дизайн-об’єкти. Під час взаємодії цих видів проєктної діяльності здійснюється теоретичний і практичний симбіоз мистецьких практик, які перетворюються на діалог, а також на семіологічні та просторово-предметні форми образної мови.
Дослідження комплексно розкриває мистецькі настанови дизайну архітектурного середовища в контексті постмодернізму, зокрема адгокізм, алюзіонізм, полісемантичний еклектизм, інтуїтивізм, іронізм, декомпозицію та метафоричну трансформацію, подвійне кодування, нелінійний пластицизм і біоморфізм. У роботі визначено та осмислено формотворчі стратегії дизайну архітектурного середовища доби постмодернізму, зокрема еклектизм, деконструкцію, віталізм, нелінійне формотворення; розкрито комп’ютерні експлікації формотворення в дизайні архітектурного середовища постмодернізму. Схарактеризовано відповідність різновидів постмодерного інсталяціонізму основним етапам розвитку постмодернізму.
Монографія призначена усім, хто цікавиться теорією та історією дизайну, мистецтва й архітектури, сучасними методиками та проєктними практиками в дизайні та архітектурі, а також здобувачам освіти за спеціальністю 022 — Дизайн.
Посібник присвячено висвітленню процесу визначення автентичності археологічних речей. Розглядаються давні виробництва кременевих виробів, кам’яних виробів, знарядь з кістки та дерева, керамічні вироби, металеві та скляні. Всі виробництва подаються за одним планом. Надається спочатку характеристика сировини та її родовища, потім технологія виготовлення речей та основні форми предметів й їх еволюція. Для студентів-музеєзнавців, експертів історико-культурних цінностей, працівників відділів культури та пам’яткоохоронних установ, всіх хто цікавиться старовиною.
