Ці тексти – довге й болісне відлуння останнього десятиріччя життя нашої країни та дзвін, у який б’є в набат сьогоднішня Велика війна.
Вони талановиті й страшні. Але не страшніші за тисячі фотографій загиблих героїв і жертв на вулицях майже кожного населеного пункту України – від півдня до півночі, від сходу до західних кордонів.
Вони можуть травмувати. Але не глибше, ніж жахіття полону, ворожі катівні та масові безіменні поховання цивільних, загиблих від обстрілів, тортур і голоду в понівечених рашистами українських містах і селах.
Вони гіркі. Але не гіркіші, ніж ті ліки, які конче потрібно приймати, щоб раз і назавжди вилікуватися від тяжкої хвороби, яка загрожує смертю кожному з нас.
«Марік» – це справжнє обличчя війни, до якої не можна повертатися спиною, аби не стати її жертвою.
Оповідання цієї збірки водночас прості й складні. Світи, зображені в них, кінематографічно чіткі й зрозумілі, мов оточуюче читача повсякдення, і водночас фантомні, ілюзорні, мов світи зірок, котрих він ніколи не побачить. У тканині оповідань нерозривно і парадоксально переплелися буденність і свято, любов і ненависть, радість і туга. Вони дуже різні. Але головне те, що вони жодного читача не залишать байдужим. А тому можна лише позаздрити всім тим, хто вперше відкриває цю збірку. Бо вони ще тільки починають із захопленням, здивовано та задумливо, блукати у лабіринтах буття, химерно побудованих фантазією автора. Втім, чи фантазією?..
